Кохання, опалене війною.

Кохає та, що поруч в радості і в горі, коли ти "на коні і під конем"...

Ти думаєш – вона тебе кохає,
Що думає про тебе ночі й дні?
Тоді жінок ти взагалі не знаєш...
Чоловіки, ви іноді такі чудні.

Кохання – не зітхання в тихі ночі,
І не прогулянки у ясний день...
Минає швидко все це, любий хлопче,
І лишиться цього "кохання" тінь.

Ти треба їй, коли у тебе гроші –
Усе лиш їй: дарунки, квіти, ресторан.
Та швидко ейфорію побут рушить
І виявиться, не кохання це – обман.

Кохає та, хто поруч в радості, і в горі,
Коли ти "на коні і під конем",
Яка не зрадить у життя бурхливім морі
Й чекає, й вірить день за днем.

Цінуйте тих дівчат, що не здаються
І роблять все, щоб зберегти сім'ю –
Вони ніколи на інтриги не ведуться...
Вам залишається – не втратити свою.
21.05.2022. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись