Кохання, опалене війною.

За все на світі цім воздасться Вам

Так, кожен має власний храм душі,
В який він навіть близьких не пускає,
Бо хто, які сліди лишИть – не знає...
Та й чи потрібні там сліди чужі?

А ти пусти її в свій храм душі...
Можливо, вона чогось не розуміє,
Та не лишай її останньої надії,
Між болем і любов'ю на межі...

І ти, пусти його у храм душі своєї,
Якщо шукає він туди цей шлях –
Ти зрозумієш це – побачиш по очах...
А не знайде,то тут нема вини твоєї.

Не закривайте, прошу, ви свій храм,
Для тих, хто попри все вам свято вірить,
Не забирайте в них в майбутнє віри.
За добре й зле у світі цім воздасться вам.
1.05.2022 @Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1844 в Різне
#429 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись