Кохання, опалене війною.

Розбитий горщик цілим більш не стане...

Ця війна відформатувала так багато душ,

що іноді аж страшно...

Війна з'єднала так багато душ,
Ще більше вона, мабуть, розлучила...
Та роз'єднала цих двох геть не смерть–
Він сам відтяв її кохання крила...

Недавно думкою про зустріч жив,
Було кохання щире...й раптом зникло...
Сказав не любить і ніколи не любив...
Та її серце вже до болю звикло...

І їй не віриться, що може бути так –
Ось так, ось легко й просто розлюбити...
Все думає...і не збагне ніяк,
Сама ж, без нього не навчилась жити.

Колись, можливо, він колись збагне,
Коли захоче сам докупи він зліпити
Той горщик, що сім'єю вона зве,
А він так легко зміг його розбити.

Та хоч він і збере всі черепки,
І буде один до одного тулити,
Та все дарма, бо пролетять роки,
Й ця квітка в іншому горшку

навчиться жити.
29.04.2022 © Venera Mar

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

Відредаговано: 12.01.2024