Кохання, опалене війною.

Кохання в погляді, часом, і стіни рушить...

Так, наші очі – дзеркало душі,
Вони багато можуть розказати,
Лиш той, хто вміє по очах читати –
Збагне всі болі і страхи чужі.

Розкажуть очі про чиюсь печаль,
А можуть і про щастя розказати,
Якщо зумієш їх, як книгу прочитати,
Вони повідають, за чим безмовно жаль.

А очі можуть ніжно обійняти
І огорнути своїм лагідним теплом,
А можуть душу спопелити злом,
Якщо в них трепетне тепло відняти.

Ти можеш поглядом своїм зачарувати
І блиском тих очей зацілувати душу –
Кохання в погляді, воно і стіни рушить...
Той, хто кохав про це вам може розказати.

І хоч уста вам збрешуть сотню раз,
Та кожен раз лиш очі правду скажуть –
Підіймуть в небо, і...по стіні розмажуть...
Лише вони все скажуть..., без прикрас...
15.04.2022 @Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись