Кохання, опалене війною.

Усім важливо, щоб хтось рідний поряд був...

Я з вами зустрічей вже більше не шукаю
І мені більше не потрібні вже дзвінки ...
Коли прийшла війна до мого краю,
То чужі люди стали для мене близькі ...
Ні-ні, переді мною ви ні в чім не винні
І не моя, тим більше, у цьому вина ...,
У цім житті нікому ми нічого не повинні –
Така ось істина життя, хоч і сумна ...

     Я вас ні в чім не буду дорікати,
     І я, повірте, вам тут зовсім не суддя,
     Бо, що чекає вас – не можу знати,
     Ніхто не знає, як обернеться життя ...
     Можливо, прийде ще така година,
     Що вам не буде кому кухля піднести
     З водою, щоби пити безупину,
     Аби могли ви спраглу душу відвести ...

А може схочете почути добре слово ...
І щоб вас хтось до себе ніжно пригорнув,
Та зрозумієте ви з часом... поступово
Усім важливо, щоб хтось рідний поряд був
Ні, я ні в чому вас не хочу дорікнути
І не мені судити вас, повірте, не мені...
Ви намагайтеся з собою щирі бути
А інші...хай рахують власні дні сумні...
   16 квітня 2022 р.        @Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1707 в Різне
#401 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись