Глава 6

КРИСТИНА

Сівши в машину, йду до своєї однокласниці. У неї свій салон краси. Вона завжди приймає мене позачергово і завжди рада мені.

Сьогодні Ірен теж зустріла з розпростертими обіймами. Навіть поспівчувала, та я заборонила їй шкодувати мене, мовляв, я тут не для цього й одразу беруся пояснювати.

— Ірен, я до тебе з іншого питання прийшла.

— З якого?

Дивується однокласниця та й подруга. Тільки зараз ми вже не так тісно дружимо, як за шкільною партою. Робота, дорослі справи, у кожного свої клопоти, та й часу на спілкування практично немає. Але все ж інколи ми таки зустрічаємося.

Зітхаю і на запитання Ірен відповідаю:

— Хочу привести себе до ладу, а ще мені потрібна фотосесія, бажано сьогодні... — опускаю очі, бо розумію, що фотосесію потрібно було планувати заздалегідь. Одразу знітившись, кажу про це. — Та я розумію, що навряд чи сьогодні вийде.

— Вийде, Кріс, — переконливо запевняє подруга. — Дівчина мого брата — фотограф в одній із першокласних студій, тож зараз її наберу.

Я задоволено посміхаюся. Навіть не віриться, що моя божевільна ідея може втілитися у життя.

Подруга набирає фотографа, а я, мов на голках, чекаю: хоч би мені не відмовили. Після кількох хвилин розмови Ірен кладе слухавку й вдоволено каже:

— Все, домовилася. Тебе записали на дев’яту вечора. У тебе буде вечірня фотосесія. Будеш мега-зіркою, а поки ходімо наводити марафет.

Ірен веде мене в зал і голосно гукає:

— Дівчатонька, хто вільний? — і починає з акцентом, наче на базарі, перераховувати: — Нам потрібно: манікюр, педикюр, брови, пілінг, макіяж та зачіска.

До нас підходять дві дівчинки, і подруга передає мене у їхні руки, та зиркнувши на годинник, каже:

— До справи, мої хороші! У вас на все про все дві години. Маєте мені з цього скромного дівчати зробити Богиню.

— Буде зроблено! — жартує одна з дівчат і веде мене за собою.

Ох, як же я не люблю ці процедури, але готова все стерпіти, аби бачити в дзеркалі себе ту, якою завжди мріяла бути.

Через три з лишком години мої тортури закінчилися, і тепер з дзеркала на мене дивиться не замордована дівчина, а впевнена у собі леді, якій все під силу і яка лише одним поглядом готова підкорити світ. Тільки одяг бажає кращого.

— Готова, моя левице? — раптом бачу у дзеркалі Ірен. — А тепер годі розсиджуватися, поїхали підкоряти світ моди. Ми ще встигаємо в модні бутіки. Тож погнали довершувати образ.

Встаю з крісла й дякую дівчатам. Оплачую послуги й їдемо з подругою оновлювати гардероб.

Майже годину ми провели в одному з бутіків і стали ледь не останніми його клієнтами. Тут ми з Ірен і попрощалися. Вона помчала до свого коханого, а я поїхала на фотосесію.