РОЗДІЛ 2

Робота поступово допомагала заліковувати душевні рани. Минуле поступово розчинялося в імлі, не залишаючи після себе сліду. Життя ставало кращим і яскравішим. Вірляна далі писала оповідання, які збирали свою читацьку аудиторію. Мріяла вона про роботу в книгарні. Мати змогу першою дізнаватися про новинки на книжковому ринку. Купувати їх для себе і читати без зупину. Книжки були її залежністю. Як  кава й солодощі. Домашня бібліотека налічувала 115 книжок. Вірляна пишалася цим досягненням найбільше. 

А серце вперто хотіло кохати. Тіло прагнуло безсоромних доторків та палких поцілунків. Того від чого жінка колись відмовилась. Щоб зберегти себе і свою душу. Свою гідність. Вона змогла зібрала себе з уламків. Відновилася. Стала зневажати чоловіків і цінувати спокій. І самотність. Останнє несподівано увірвалося в її життя змінивши усе до невпізнання. Огорнула крижаними руками намагаючись задушити. 

Вірляна стала сильнішою і спокусливішою. На неї почали звертати увагу люди. Вона зачаровувала одним поглядом сірих очей. Вперто йшла до своєї мети, іноді маніпулюючи іншими. Таке зараз життя. Кожен крутиться як може. Маніпуляції - це частина нашої реальності, нас самих. Від того нікуди не дітися. Це варто просто прийняти. 

Мрії про письменництво не полишали її. Щодня знаходила нагоду, щоб написати в щоденнику декілька рядків для майбутньої книжки. Життя саме підкидало цікаві сюжети. Встигай записувати. Ще Вірляна думала про Австралію, де живе і працює її улюблений актор Тревіс Фіммел. Те, що йому 45 її не лякало. Її останнім часом нічого не лякало. Живучи в країні, де триває війна звикаєш до того, що завтра може не настати. 

Новий директор частково був схожим на нього, тільки молодше. Маркіян Васильович був високого зросту з карими очима й дуже коротко стригся. Його особисте життя теж було важким. Після невдалого шлюбу і народження сина він викреслив усе з пам'яті. Не міг пробачити свою колишню дружину і найкращого друга. Вони потайки зустрічалися. Одного разу він застав їх в ліжку. Швидко зібрав речі і пішов. Через місяць вони розлучилися. Марко був вдячний за змогу бачитися з сином. Дитина не винна у тому, що в батьків щось не склалося.