Свято на межі прірви

Коридори коледжу гуділи, як вулик. Іванка йшла до аудиторії, намагаючись не піднімати очей, але це було неможливо. Кожен другий шепотівся їй услід, а хтось із першокурсників навіть спробував непомітно сфотографувати її на фоні розкладу пар.

— О Боже, Іванко! Ти бачила? Твій кліп на YouTube уже в трендах! — Катя вилетіла з-за рогу, мало не збивши подругу з ніг.

— Ти тепер офіційно головна зірка нашої «шараги». Мені вже тричі дзвонили з профкому, питали, чи виступиш ти на Дні студента.

— Кать, тихо, — Іванка почервоніла, затягуючи подругу в куток біля вікна.

— Я ще сама до цього не звикла мені досі здається, що це сон.

— Який сон? У тебе під постом у коментарях справжня війна! — Катя тицьнула телефон їй під ніс.

— Там якийсь тип з третього курсу пише, що готовий продати нирку за побачення з тобою. Дивись, він навіть вірші тобі присвячує. "Твій голос як ранкова роса на моєму мопеді"... Боже, який крінж!

Іванка засміялася, але тут її погляд впав на вхідні двері коледжу там, серед натовпу студентів, з'явився Макс він був у своєму ідеальному сірому пальті, з паперовим пакетом із круасанами.

— О-па... А це що за «принц на білому коні»? — Катя різко замовкла, поправляючи волосся і вирівнюючи спину.

— Іванко, ти не казала, що твій адвокат виглядає як модель з обкладинки.

Макс помітив їх і попрямував до вікна. Його впевнена хода і легка напівусмішка змусили замовкнути навіть найгаласливіших дівчат у коридорі.

— Привіт, зірко, — він підійшов до Іванки, але його погляд мимоволі затримався на Каті, яка зараз виглядала як кіт, що побачив миску зі сметаною. — А ми, здається, не знайомі?

— Катя. Найкраща подруга і, можливо, майбутній прессекретар цієї леді, — вона кокетливо простягнула йому руку.

— Макс, — він ледь помітно затримав її долоню у своїй, і в його очах промайнула іскорка цікавості. — Дуже приємно, Катю. У тебе Іванко чудовий смак на подруг.

Іванка відчула, як десь всередині ворухнувся маленький, колючий черв'ячок ревнощів і це було дивно. Вона ж кохала Марка! Макс був її другом... Але бачити, як він так відкрито роздивляється Катю, було якось... незвично...

— Я приніс документи на підпис щодо авторських прав, — Макс знову повернувся до Іванки, помітивши її розгублений погляд. — І каву. Тобі з лавандою, як ти любиш. А для Каті... — він зазирнув у пакет, — знайдеться шоколадний круасан.

— О, ви читаєте мої думки! — вигукнула Катя, буквально сяючи.

— Іванко, він не просто адвокат, він чарівник можна я його заберу собі на пару хвилин? Мені треба дізнатися, які в нас шанси засудити того хлопця з мопедом за погані вірші.

Іванка примусила себе посміхнутися.

— Йдіть, юристи... Тільки на пару не запізнися, Кать.

Вона дивилася їм услід. Макс щось розповідав, активно жестикулюючи, а Катя сміялася так голосно, що на них оберталися навіть викладачі. Після пари Іванка вийшла на подвір’я біля її лавки зібралася купка хлопців один із них, той самий «поет» з мопедом, тримав у руках букет дешевих, але яскравих гербер.

— Іванко! Це тобі! — вигукнув він, почервонівши до вух. — Твоя пісня змінила моє життя, я вчора розійшовся з дівчиною під твій при приспів!

Натовп навколо загудів

 «Давай!», «Цілуй її!». Іванка почувалася максимально ніяково. Вона взяла квіти, не знаючи, куди подітися.

— Дякую, це дуже мило, але...

— Але в неї вже є той, хто ламає хребти за такі квіти, — пролунав хрипкий, до болю знайомий голос.

Зі своєї старої машини, що була припаркована прямо біля входу, вийшов Марко. На ньому були темні окуляри, які він повільно зняв, дивлячись на натовп прихильників. Лайла, яка сиділа на пасажирському сидінні, виставила морду у вікно і коротко гавкнула, ніби підтримуючи господаря. Хлопці миттєво притихли Марко підійшов до Іванки, забрав у неї гербери і... просто віддав їх якійсь бабусі, що проходила повз.

— Кисню бракує? — тихо запитав він Іванку, обіймаючи її за талію так власницки, що в усіх навколо відпали будь-які сумніви.

— Марку, ти що тут робиш? — прошепотіла вона, ховаючи обличчя в його куртці.

— Приїхав забрати свою зірку, поки її не розібрали на сувеніри. 

Він повів її до машини, а Іванка краєм ока помітила Макса та Катю, які стояли на ганку. Катя щось енергійно пояснювала Максу, а той дивився на Марка з Іванкою з легкою усмішкою, але... продовжував усміхатися Каті. Ця рівновага була дивною. Іванка сіла в машину, Лайла одразу полізла лизати їй вуха, а Марко впевнено витиснув газ.

— Ти ревнуєш? — запитала вона, дивлячись на його напружені руки на кермі.

— До хлопця з герберами? Ні. До Макса, який зараз годує твою подругу круасанами? Можливо,— чесно відповів він.

— Але поки ти в цій машині — я найщасливіша людина у Львові.

Іванка ледь усміхнулась, але нічого не відповіла вона просто дивилась на нього на те, як він стискає кермо, як напружено рухається його щелепа, ніби він стримує щось більше, ніж слова. Машина плавно звернула у знайомий двір, і за кілька хвилин вони вже піднімалися до нього. У квартирі було тихо, той самий запах м’яти і його парфуму огорнув її одразу, ніби вона повернулась у щось дуже своє. Марко зачинив двері, повільно провів рукою по волоссю і на секунду просто зупинився, дивлячись на неї.

— Ти сьогодні… інша, — тихо сказав він.

— Я просто втомилась, — усміхнулась Іванка, але сама відчула, що це не зовсім правда.

Він стояв зовсім близько. Настільки, що вона відчувала його подих на своїх губах. На секунду між ними зависла тиша напружена, майже нестерпна. Марко першим зробив цей крок, повільно ніби даючи їй час передумати, він нахилився і торкнувся її губ. Легко. Обережно. Але вже через мить цей дотик став глибшим, впевненішим. Іванка відповіла, сама не розуміючи, як це сталося її руки піднялися до його плечей, потім до шиї, вона притягнула його ближче, відчуваючи, як серце починає битися швидше. Його долоня ковзнула по її талії,  опускаючись нижче і нижче. Вона відчула, як усе всередині стискається від цього дотику не від страху, а від чогось нового, незвичного, занадто сильного. Поцілунок став глибшим він ніби забирав подих. Інша рука Марка піднялася вище, торкнулася тканини її сорочки вище талії, затрималась на мить… ніби він сам вагався. Потім він повільно провів пальцями вздовж замка на ковті. Іванка різко видихнула.