Гірська лавина сходить від того, що хтось зрушив з місця малесенький камінчик.

Знову вчора “добре посиділи”. Гвіздком програми стала заставка на Славковому смартфоні.

-Ой, яка краса! - верескнула Яся - не могла уявити, що ти цікавишся таким. В тебе всюди хайтек, а це такий ніжний імпресіонізм. Ти-таки дійсно романтик. Це жінка твоєї мрії, Славочко? А як же Настя?

- Це, Яніно, найкраща жінка в світі — моя мама. Тобто її портрет роботи Яцека Ковальського

- Хахаха, ой, не можу. Художника звати, як пінгвіна з “Мадагаскару”! “Висновки, Ковальський”, боже, якщо б в мене було таке прізвище, я б його поміняла. А картина дуже красива. Хо б мене так намалював. Наче все реалістично, а виглядає як казка про якісь давно минулі часи.

- Яніно, ви майже процитували рецензії на його роботи і особливо на минулу виставку. Там майже всі роботи були присвячені мамі. Вона віддавна його муза, з того часу, як вони познайомилися і побралися. Уявляєте, майже все було розкуплене прямо з виставки. Мама дуже тішилася.

- Ой, пробач, Славочко, я не знала, що він твій батько.

- Нема за що пробачатися. Він людина старшого покоління, “Мадагаскар” не дивився ні він, ні його замовники та шанувальники. І він не мій батько, він чоловік моєї матері. В Польщі це звичайне прізвище, як в нас Коваленко. Тому власне того пінгвіна так і звати, шоб було впізнавано.

- Ти так гарно все пояснюєш. Уявляю, як цікаво було рости в творчій родині. А твої портрети його роботи є?

- Трохи є. Здебільшого сімейні. З мамою є, ще студентських років. Я не дуже люблю позувати,  то мама наполягла. Вони не продаються. Це мамина власність. Вона їми дуже пишається. Більше ніж своїми портретами, що розходяться по приватним колекціям.

- Ти нічого не розповідав про свою видатну родину, я й подумати не могла. Дуже складно сторонній людині замовити портрет?

- Замовити не так важко, як є потрібна сума. А от діждатись своєї черги — то довго. Але якщо дуже треба, я побалакаю з мамою. Вона може все владнати. Тільки от цей карантин. Вони там ще не зробили повний курс щеплення.  Збираються приїхати невдовзі - в бабусі ювілей скоро.

-Я можу вислати фото, якщо що. В мене є дуже вдалі роботи відомих фотохудожниів. Мої батьки завжди раді поовненню домашньої колекції. І взагалі я тепр заможна дівчина, ви ж знаєте.

- Він не пише по фото, і він би дуже образився, якби йому таке запропонували. Тілкьи живе позування і спілкування. До речі це не легко. Бо тримати задану позу треба довго, а спілкується пан Яцек неначе сімейний лікар. І йому треба говорити правду, неначе лікареві. Він вважає, що має знати про модель все, що може допомогти відтворити індивідуальність. Звісно це конфіденційно.

- Як цікаво. Мені все більше хочеться. Славочко, попроси свою маму за мене. Буду дуже терплячою.

- Домовилися. Я повідомлю про результати перемовин. Вони як пройдуть повторне щепленння, то приїдуть надовго -  є кілька замовників,  що вже надто довго чекають через карантин.

- Ти мій герой, Славо. Можна скинути мені на смарт це диво? Я перешлю батькові. Вн відразу схоче, щоб і мене так красиво зобразили. Ці пуанти із шнурівкою атласними стрічками! Тільки собаки мабуть не треба. О, дяка. Відсилаю батькові.

- А ти чого мовчиш, Настя? Невже не хочеш, щоб тебе намалюювали так красиво?

- Так і намалюють у весільній суні. Славкова мати не прогавить нагоди отримати ще один хіт сезону: Слава з нареченою у всій красі. Хоч ваш любий зомбі, Марієчко, нічого не радив вкладати в картни, вони ще ніколи не падали в ціні. Певно капітал пані Надії у вигляді картин вже солідний в перерахунку на гроші.

-Ага, твоя правда. Хоч картини — це рухомість. А не нерухомість. Та від них багато користі, як відомо. Це не тільки майже банківське вкладення. Ними можна ще й дірки на шпалерах затуляти. Не кривись, Славко. Ти ж заєш моє ставлення. Я мінімалістка за покликанням і за обставинами. А таким картинам місце в музеях і будинках з ліпниною, позолото і килимами на сходах. Я люблю картини з тіткою Надією, дуже. Просто це не моя естетика.

І взагалі це естетика покоління бебібумерів, що виросли на жіночості моделей Діора і уявленнях про жінку-ніжну квітку. Що сама пропаде, а в парі з чоловіком, шляхетним і турботливим, та звісно ж заможним, розквітне і прикрашатиме собою світ.

Про це ми й поговорили після того, як Яночку, що невчасно відволікла Шефа від чогось важливого своїми картинками, батько терміново викликав до себе.

Від усієї душі сподіваюся, що хоч відчитає принцесу, щоб не лізла без нагальної потреби, коли він веде перемовини. Але це маловірогідно. Він обожнює дочку, ні в чому їй не відмовляє. Вона в них єдина, більше дітей  не було і вже не буде. Наслідна принцеса. І так, ви правильно здогадалися, я її терпіти не можу.

Отак воно все і повалилося, як картковий дім. А ми нічого не помітили і зробили собі вечір спогадів. Як дорослі люди з минулим, ага, ми саме такі.

***

 Як воно було тоді і зараз. Буря в склянці води і розбите серце.

Спочатку ми перемили кістки старшим родичам і їх одноліткам. Цим бебібумерам, що досі насаджують свої смаки всьому світу, як Хрущов кукурудзу за полярним колом.

То було останнє покоління не працюючих після заміжжя жінок.

Навіть на наших теренах тодішні часописи для трудящих робітниць. селянок, інтелігенток і сімейне виховання суворо наголошували на тому, що робота нарівні з чоловіками не звільняє жінку від обов'язку виглядати красивою, доглянутою і елегантною

А там, за кордоном і залізною завісою, навіть непрацюючі жінки вважали своїм обов'язком встати раніш за чолвіка, прибрати  "достойного вигляду", як з картинки про зразкову домогосподиню з укладкою і манікюром, у елегантному домашньому платтячку і фартушку і подати красиво сервірований сніданок годувальнику сім'ї.

А потім -  так само при повному параді -  вона і вмиті та зачесані на косий проділ діти зустрічали батька з роботи.

Ото були часи. Та вони були давно. А від жінок більшість чоловіків на наших теренах сподіваються і хочуть того ж самого і досі. При тому, що більшість жінок працює і працюватиме все життя. І біжить на роботу, і приходить додому з роботи тоді ж, коли й чоловік. І зарплату отримує не завжди меншу.