Працюйте ледарі, сонце ще високо.

Анафема всім жайворонкам світу сього. Чума на обидва ваші дурні доми. Хіба так можна будити мене -  невиспану та з затерплою від незручної пози шиєю?

Взагалі після вечірок не треба нікого будити. Треба давати час на усвідомлення того, що вночі було всім весело та душевно, а тепер воно виглядає якось не так. І ти пам'таєш, і вони пам'тають, і ви всі знаєте, що всі пам'тають.

Тож зовсім зайве піднімати сонних  учасників вчорашньої задушевної бесіди і зіштовхувати їх з непривітною реальністю.

Так, деякі з нас  взнали одне про одного щось таке, чого за інших обставин не знали б і не хотіли знати. І зараз почуватимуть себе ніяково. Без змоги пережити ніяковість вдома наодинці.

Гм, але це не точно. Бо всі чогось веселі, всім дуже подобається, як я тримаюся за шию та намагаюся осягнути, де я і що зі мною.

Непогано, навіть дуже непогано. Тепер можна якнайшвидше приводити себе до ладу, вдягатися і дружно спішити на роботу. Ну всім, крім Ромасика. Бо він зараз знову богема, здається. Потім запитаю.

Але навіть Ром вже противно бадьрий і готовий зустріти новий день.

А я не готова. Та кого це цікавить. Посилаючи всім подумки промені гикавки і проносу наспіх стаю до лав найкращих працівників фірми.

Можна вирушати. Мабуть пішки. Бо лиж у мене немає і зроду не було. А якби були, то на всіх би не вистачило.

Чогось нікого крім мене це не турбує. Дивно. І наша принцеса виглядає так, наче вона в доброму гуморі і всім задоволена. Такого з нею не було з минулого року. Подейкують, що після бурхливого святкування  вона знайшла свого поточного чоловіка в якійсь двозначній чи то позі, чи ситуації,  і пара вже не разом. Настрій у Яніни весь цей час був людожерським. І дехто на власній кар'єрі відчув її нестримний темперамент та госрий язик.

До речі саме внаслідок цього братик потрапив до нас — дуже швидко виявилося, що компи без нагляду поводять себе капризніше, ніж принцеса, бухгалтерія в перманентній істериці, у відділах безлад і марнування робочого часу. Ну ви самі в курсі, як воно буває.

Тож як тільки Настя натякнула шефові, що один її знайомий шукає підробіток на неповний робочий день і згодний на півставки, шеф вмить запросив цього спасителя і взяв на роботу в той самий день. А через тиждень був готовий брати на повну ставку і контракт. Та не на того напав. Славко на фінішній прямій до шлюбу, йому треба встигати на три роботи, а не сидіти на одній та терпіти Ясині примхи та шефові мемуари про те, як він був молодий та перспективний, а потім ці перспективи збулися з перевиконанням всіх мрій, а молодість десь по дорозі зникла.

За вислуховування мантр про те, що раніше небо було блакитніше, трава зеленіше і все таке, грошей не платять, а час воно забирає.

Шеф чогось Славка полюбив. Мовляв він бачить в ньому себе молодого. Ну таке.

Оце я підвисаю, як мій ноут вчора. Бо не виспана. Яке мені діло до шефа і його давно минулої молодості. Зараз він не молодий, не старий, нічим, крім витискання з працівників ефективніших результатів за меншу оплату праці не цікавиться, принаймні на роботі. Ну і виконанням забаганок Ясі та дружини.

Шеф — зразковий сім'янин. І я не кину в нього за це камінь, хоч мені незрозумілі витоки цієї зразковості. Я б теж хотіла такого батька. Але мій покинув цей світ і нас з мамою, хоч  мабуть не з своєї вини. А може почасти і з своєї. Бо на відміну від шефа дуже переживав за людей, що йому довірилися і не дуже - про більшу оплату при менших зусиллях.

А сім'я шефа... Ну не знаю. Тут психолог у мені розводить руками.

Тобто я знаю, що дружина пильнує кожен його крок на роботі. Але й бачу, що йому це навіть приємно. Як можна не бачити, що Яночка не може керувати нічим, крім своєї автівки,  та ніким, крім батька — я теж не розумію. Але то сімейна справа. І якщо Яся розвалить імперію, збудовану майже з перших цеглин батьком саме для неї, то їх сімейні справи.

Брр, Маріє. Прокинься вже нарешті і візьми себе в руки. Ц неприродньо — стільки роздумвуати про сім'ю начальства. Вчора нічого такого не трапилося., щоб Яся стала подругою. Вона практично роботодавець.

Божечки. Яке слово гидотне. Роботодавець це той, хто давить роботів? А робти це ті, хто виконує роботу для роботодавців?

Та прокинься вже нарешті, моя дурна голова. Зосередься. Бо навколо щось не те робиться. Всі себе поводять так, наче тут всі свої. Але ж це неправда.

Тут є Яся, яка нам не просто не своя. А потенційний ворог. Класовий. Та ще й принцеса, для якої ми всі — ліниві тупі “спеціально навчені люди” для віконання її забаганок і підвищеня її добробуту шляхом витисканя з нас доданої вартості.

Яся ніколи не була з підлеглими запанібрата. І це, до речі, правильно.

То чого ж вони з Настею мало не тримаються за ручки, як подруги в дитсадочку, чого Славко регоче над Ясиними дотепами, а Ром не кривиться, як він завжди робить, коли чує щось не смішне від тих, хто намагаеться йому сподобатись?

Що я проспала і прогавила?

Не можуть вони так себе поводити тільки тому, що на Ясину вимогу шеф послав за нами якийсь величезний позашляховик. І нам не доведеться пхатись на роботу в переповненому метро.

Нема нічого більш неприємного, ніж бути сторонім та невтаємниченим у те, що відбувається з найближчии друзями. Або є.

Я навіть можу пригадати те, що неприємніше, ніж не розуміти те, що відбуваеться в компанії друзів. Ну одна річ, або дві. Наприклад коли не можеш прокинутись, і те, що відбувається, видається тобі кошмаром.

Ну знаєте, як воно — уві сні ти відчуваєш сильну тривогу при тому, що нічого тривожного не відбувається. Ти кудись ідеш знайомими з дитинства вулицями, або з кимось базікаєш ні про що знічев'я. А разом з тим знаєш, що варто глянути трохи вбік, і побачиш свій найстрашніший жах.

І тут теж треба взяти себе в руки і прокинутися. Бо ти ж знаєш, що це нічний кошмар. І що він одразу закінчиться, варто тільки відкрити очі. Хоч це й не просто, але я вмію. З дитинства вміла. А ще в дитинстві вміла літати уві сні. А тепер чогось розучилася. Трохи жаль, але не дуже.