Знайомство

Нашу героїню звати Аня, вона дуже чуттєва, трішки меланхолічна. В неї довге світле волосся, зеленоока,пухлі губи,схильна до повноти. Тому часто зациклюється на своїй фігурі, тим самим час від часу вбиваючи свій організм, регулярними голодовками. Читає багато книг, тому добре може висловити свою думку, але за свого віку ще дуже наївна.Закінчує одинадцятий клас. Має невеликий круг знайомих. 

Живе з мамою у смт, яка хворіє онкологією. В старому будинку, де потрібна постійно "чоловіча рука". Приходиться робити все самій:косити бур'ян, полоти город, рубати дрова. Під час навчання в останньому класі, підробляла прибиральницею у школі. Мама рік назад дізналась про свою хворобу. Вона ще працювала на роботі, але сили потроху почали покидати її, і , як чотири місяці вона вже не працює. Тата не стало, як Ані було п'ять років, він покінчив самогубством. 

Так вона і жила, однією відрадою був її песик 'Пуфік", якого Ані подарували на закінчення дев'ятого класу. Вона його безмежно любить. Йому розповідає всі печалі свого життя, і постійно цілує в пухнасте чоло, а він задоволено пчихає.Так Аня заспокоювалася і далі йшла трудитися. 

Час йшов, дівчина , жила своїм звичайним життям:вставши зранку йшла в школу, там спілкувалась з друзями, навчалася. Після навчання бігла додому, допомагала мамі, знову поверталась в школу, прибирала класи і коридори, а потім йшла додому і тільки мріяла, що десь там, для неї є друге життя, не таке. Прийшовши додому розпочиналась робота:нагріти воду, пополоти бур'ян і т.д. Мама може приготовити їсти і трішки так допомогти, але їй це давалося з великим зусиллям. Тому Аня старалася брати всю роботу на себе, щоб мама не перетруднювалась.

Аня любить свою маму і дуже жаліє, вона в неї дуже добра і справедлива. Та нажаль жалощі не лікують тяжкі хвороби. Аня навіть не може уявити, як буде жити без неї. Старається не задумуватись над цим і займає себе постійно роботою. Поки що, це вдається. Час від часу мама проліковується.Та перед самим випускним її мама падає та ламає таз. 

Відтоді Анютина мама лежить. Скільки вони пролили сліз за цей тиждень. Їй не потрібен той випускний, і не задумувалась вона за майбутнє, їй потрібна була мама. Як все просто, але так тяжко. Йшли дні та тижні, мамі ставало ще гірше, її болів кожний кусочок тіла, щей на лихо вона приболіла. Температура, кашель, Аня була в панікі, у неї чуть не стався нервовий вибух, вона була безпорадна перед цим всім. Та знавши, що ніхто не прийде на поміч, брала себе в руки. Дивилась за мамою,посміхаючись та з любов'ю. А та у свою чергу заспокоювала доню і казала, що все буде добре, хоч смерть дихала їй в затилок. Простуда не проходила.