1

Ася стояла перед входом до центрального парку. Над її головою висіла велика вивіска з написом парк ім….. Остані проміні сонця освітили обличчя і через деякий час сонце зникло за обрієм. Деінде почали вмикатися поодинокі ліхтарі, освітлюючи алеї своїм м’яким жовтим світлом. Ася почала постійно дивитися на годинник не в змозі дочекатися зустрічі.

Сьогодні їй зателефонував Біллі із схвильованим голосом запросив її на зустріч саме до цього парку. Спочатку, Ася не надала цьому значення, але через деякий час збагнула, що Біллі, можливо, хоче освідчитися їй. Біллі був занадто сентиментальним за символічним у виборі буд чого. Для них цей парк  символізував початок їхніх стосунків: перше побачення, поцілунок. Не важко було здогадатися, чого саме хоче хлопець після восьми років стосунків запрошуючи туди де усе почалося.

Він тихо вийшов з парку і підійшов до неї. Ася без жодних слів припала до його широких грудей. Біллі був середнього зросту, але вищий за неї на голову. Дівчина відхилила голову від грудей. На хлопця подивилися пара яскравих зелених очей, в яких, ще можна було розгледіти дитячу грайливість.

–  Ти запізнився і змусив мене чекати, – з іскрою в очах промовила Ася. В її голосі не було жодного докору чи незадоволення.

Біллі механічно подивися на годинник, на яких була шоста година.

               – Мабуть, що так.

Хлопець узяв дівчину за руку і вони попрямували у глиб парку.

Вони вели бесіду про усілякі речі, які сталися з ними за цілий день,  просуваючись у глиб парку. Біллі розповів, як побачив Дмитра, їхнього однокласника у супермаркеті. Ася натомість розповідала про усілякі пригоди, які з нею трапилися за день на роботі. Вона працювала офіціанткою у піцерії в центрі міста.

Ася, звісно, підтримувала бесіду, але їй так кортіло дізнатися чому її терміново покликав на прогулянку Біллі. Ось ще трошки і вона закричить: “Агов, ти так терміново призначив зустріч, щоб поговорити про дрібнички. Це ми могли обговорити і по телефону”. Але  вони вже вийшли на маленьку площу у центрі парку. Їм відкрилося чисте небо усіяне зірками і повний місць, який освітлював площу. Вони зупинилися поряд з великою ялинкою, яка росла у самісінькому центрі площі. Вона виглядала такою старою, що її крони розляглися на асфальті.

– Ти пам’ятаєш наш перший поцілунок під кронами цієї ялинники, – Біллі показав на ялинку рукою.

За роки проведені з Біллі вона так звикла до ніжностей, що такі сентименти вже не справляли ніякого враження.

– Так, пам’ятаю, – без жодних емоцій промовила Ася.

– Я люблю тебе, хочу бути з тобою вічно, – сказав хлопець повертаючи дівчину до себе.

Біллі обережно витягнув маленьку червону коробочку та відкрив її. В середині виблискувало на місячному сяєві срібне кільце.

            – Я теж, – тихо промовила дівчина.

             Ця мить була прекрасною для обох. Ася узяла одразу кільце і одягла на палець. На її обличчі засяяла посмішка. Вона поцілувала Біллі, і так вони простояли декілька хвилин і хлопець запропонував відсвяткувати у кав’ярні. Вони почали йти у напрямку виходу. Навколо нікого не було, і вони могли насолоджуватися цим моментом. Вони обговорювали деталі весілля. Ася вже мріяла про велику білу сукню, про що не раз згадала в розмові. Аж раптом обличчя Біллі спотворилося і на ньому спостерігався жах.

        – Щось трапилося? –  стривожено запитала дівчина.

        –  Я згадав, що в цій частині парку, вбили кілька людей, і злочинця так і не знайшли. Тіла були до жаху понівечені, що за зовнішнім виглядом їх не можливо було впізнати, але це було давно, – хлопець взяв дівчину за руку і посміхнувся. - Але не хвилюйся, я сумніваюся, що він ще живий.

–  Ти мене більше так не лякай, а то не дуже хочеться насправді зустріти цього типа, – дівчина легенько вдарила хлопця по плечу.

          –  Та що там, я тебе зможу захистити, і ніхто не зможе мене здолати. Нехай тільки спробує наблизитися до нас і побачить силу мого кулака, - гордовитим виразами обличчя вимовив хлопець.

          – Давай краще підемо швидше, а то стає прохолодно.

Вона була одягнена в тонке літнє плаття, хоча на вулиці був кінець літа, ночі були вже прохолодними.

         – Добре, – погодися Біллі і узяв дівчину під руку.

Вони прискорилися. Після дотепного жарту на думку Біллі, розмова повернулася у попереднє русло. Раптом Ася заговорила про народження дитини.

– Я хочу, щоб його звали Пітер –  Впевнене вимовив хлопець.

–  Ну, тоді якщо це буде дівчинка, назвемо Елі.

Біллі стверджено закивав головою, повністю задоволений своїм рішенням, і далі повів Асю до виходу.