Частина друга. Нічого і ніколи не відбувається просто так.

5.

Перший місяць на новому місті пролетів, як один день.

Маргарет знайомилась з Торонто, його людьми і звичаями. Вона з першого погляду закохалась в це чудове місто, в якому уживались в мирі, спокої і повазі один до одного, близько трьох мільйонів мешканців різних національностей і релігій.

Відкриті і дружньо налаштовані, вони люб’язно допомагали Маргарет адаптуватись до нових умов життя і ій подобалось, що вона легко звикала до всього навколо і не почувала себе чужинкою. Люди охоче йшли на контакт. Дуже скоро вона потоваришувала з декількома англійцями, які вже п'ять років працювали в Торонто, і з задоволенням проводила з ними вільний час.

Торонто був чарівним, хоча зовсім не схожим на звичні для Маргарет європейські міста. Його архітектура, культура і життєвий досвід надавали йому індивідуальності і вийняткової поетичності.

Місто потопало в осінній неперевершеній красі. Осінь в Торонто вважалась найпрекраснішим сезоном. Вона була довгою, яскравою і теплою. Місцеві розказали Маргарет, що їй дуже пощастило приїхати саме в цей час, тому що побачити перший раз Торонто взимку- це те ще випробування, особливо для тих, хто не звик до довготривалого холодного вітру і вологого повітря.  “Поживемо- побачимо, але поки що мені все подобається”,- думала вона і продовжувала відкривати своє Торонто, в якому почувалась з кожним днем все комфортніше.

Нове місце роботи зустріло Маргарет багатонаціональним, доброзичливим колективом співробітників і здоровою робочою атмосферою, тому дуже скоро вона відчула себе там “як риба в воді” і, не гаючи часу, з головою занурилась в справи, щоби розібратись з усіма деталями бізнесу.

Компанія мала два бутіка в Торонто, і ще по одному в Монреалі, Ванкувері, Калгарі і Оттаві. Маргарет запланувала відвідати кожен з них, щоби ознайомитись з ситуацією на місцях і сформувати остаточний план розвитку бізнесу, який мусив реалізувати амбітні цілі її керівництва. І Маргарет знала як можна досягти найкращого результату. Це був виклик її досвіду і потенціалу, який вона впевнено прийняла.

Робочі дні пролітали швидко і цікаво, а вечорами вона отримувала задоволення від спілкування з новими друзями, концертів і простих прогулянок містом, яке пашіло осіннім теплом і дарувало його всім бажаючим погрітись і насолодитись останніми сонячними днями перед довгою зимою.

З Ласло вона розмовляла декілька разів на тиждень і хоча різниця в часі давала про себе знати- це було те єдине, що не мало жодного значення в їх стосунках. Вони кохали один одного – от що було для них головним.

Ласло з оптимізмом дивився в майбутнє і кожного разу ділився з Маргарет новими ідеями, щодо бачення розвитку власного бізнесу в Торонто. Здається, він перебрав вже всі існуючі галузі, але все продовжував щось шукати.

- А що саме з усього цього тобі до вподоби? якось запитала Маргарет чоловіка,- де саме твоя Душа почувається радісно?

- Сам не знаю, аби то було так просто, як в тебе сів і поїхав, а там вже на тебе все чекає…,- роздратовано випалив він у відповідь, але враз осікся і замовк, подивившись на Маргарет, очима кота- бешкетника, який щойно розбив старовинну вазу. Вираз обличчя дружини говорив про те, що вона не почула цих слів чоловіка і він, вирішивши не загострювати уваги на сказаному і не вибачатись, продовжив - До речі, вчора почав займатися англійською з репетитором. Важко, скажу тобі дається мені ця наука. Ще й репетитор попався… весь час мене виправляє, неначе я зовсім мови не знаю. Я і розговоритись, як слід, не можу, весь час він мене стримує своїми зауваженнями. Таке собі щось… невиразне,- закінчив він зі злістю в голосі. Потім трохи помовчавши додав.- Ну а в тебе як все проходить? Хоч подобається там? Не сумуєш за домом?

Маргарет слухала чоловіка. Така розмова була для неї дивною і вона не могла зрозуміти, що відбувається і чому Ласло дуже стурбований, нервовий і такий неуважний до неї. Їй здавалось, що він щось приховує, можливо неприємні речі, які виникли в бізнесі чи може ще щось. Вона не хотіла здогадуватись, тому прямо його про все запитала:

- В тебе щось сталось, коханий? Щось таке, про що ти не готовий поговорити зі мною?- голос Маргарет звучав рівно і спокійно.

- Да ні… нічого такого, чого не було раніше,- роздратовано відповів Ласло,- бізнес розвивається так повільно, що я вже подумую чи не продати мені його. Все роблю правильно, досвідчені люди працюють, а очікуваних грошей як не було – так і немає. На життя вистачає, трохи вкладаю в розвиток, а от із запланованим прибутком- зась, напевно, я десь прорахувався, складаючи бізнес- план. І от ще… Думаю, в кінці зими переїхати до батьків, тато обіцяв допомогти мені з усім розібратись. Він все ж таки давно займається господарством, нехай, виноробством, але більш за мене тямить у цій справі. Сказав, що допоможе мені вирощувати овочі... Він трохи помовчав і додав.- Не йде щось мій бізнес, Марго. А може це не моє…?

Маргарет мовчала у відповідь. Їй так хотілось знайти правильні слова, щоби підтримати чоловіка, надати йому віру у власні сили. На мить їй здалось, що навпроти неї, там, в комп’ютері, сидить чужа людина, думки і слова якої не схожі на її Ласло. Але це була лише мить- її кохання було сильнішим. І Маргарет ніжно подивившись в екран монітору, промовила:

- Коханий, я думаю так…, якщо ти досі любиш свою справу, людей, які тобі допомагають - йди далі. У всіх бувають моменти сумнівів і відсутності відповідей на питання “чому так?”, проте я знаю тебе, ти- цілеспрямований і впевнений в собі, а це багато що значить для розвитку бізнесу. Я знаю, ти зможеш знайти в собі сили рухатись вперед і правильно вирішити всі проблеми. Я впевнена, якщо ти прийняв рішення працювати з татом, то він багато в чому зможе тобі допомогти, так що…