Офісні плітки

Понеділок у бізнес-центрі "Парус" розпочався як завжди – з аромату свіжозвареної кави та приглушеного гудіння офісної техніки. Олена Василівна, незмінна секретарка агентства "Кохання на прокат", першою помітила зміни в поведінці своєї начальниці. Софія, яка зазвичай приходила рівно о дев'ятій, сьогодні з'явилася на п'ятнадцять хвилин раніше, випромінюючи якусь особливу енергію.

"Доброго ранку, Олено Василівно!" – привіталася Софія, і в її голосі бриніли незвичні нотки радості. Секретарка підняла очі від монітора і уважно подивилася на керівницю. Щось було не так. Зазвичай стримана у виборі одягу Софія сьогодні була вдягнена в елегантну сукню кольору марсала, яка ідеально підкреслювала її фігуру.

"Доброго ранку, Софіє Андріївно," – відповіла Олена Василівна, намагаючись приховати цікавість у голосі. – "Вам кави?"

Не встигла Софія відповісти, як двері відчинилися, і до офісу увійшов кур'єр з величезним букетом троянд. "Софії Мельник," – оголосив він, тримаючи картку.

Очі Олени Василівни розширилися від подиву. За три роки роботи в агентстві вона жодного разу не бачила, щоб начальниці надсилали квіти. Софія швидко підписала документи про доставку і забрала букет до свого кабінету, але не раніше, ніж секретарка помітила підпис на картці: "З любов'ю, М."

Не пройшло й години, як офіс наповнився співробітниками, і новина про таємничий букет розлетілася зі швидкістю світла. Марина з відділу по роботі з клієнтами перша наважилася зайти до Олени Василівни з кухликом кави і начебто випадковим питанням про робочі справи.

"Олено Василівно, а ви не знаєте, хто цей загадковий М.?" – спитала вона, намагаючись говорити неголосно.

"Максим Романенко," – відповіла секретарка, понизивши голос до шепоту. – "Той самий бізнесмен, який минулого тижня приходив на зустріч."

Марина ледь не похлинулася кавою. "Той високий красень у сірому костюмі від Armani? Не може бути! Він же прийшов як клієнт!"

В цей момент до розмови приєдналася Катерина, координатор проєктів, яка саме проходила повз. "Дівчата, а ви знаєте, що я бачила їх разом у суботу в "Веранді"? Вони сиділи на літній терасі і виглядали дуже... зацікавленими одне одним."

* * *

У своєму кабінеті Софія намагалася зосередитися на роботі, але думки постійно поверталися до вихідних. Вона згадувала, як вони з Максимом провели цілий день разом, відпрацьовуючи деталі їхньої легенди. Але щось пішло не за планом – їхні розмови стали надто особистими, сміх – надто щирим, а погляди – надто довгими.

Телефонний дзвінок вирвав її з роздумів. На екрані висвітилося ім'я Лізи.

"Софіє, ти можеш пояснити, чому я дізнаюся про твій роман з Максимом Романенком від своєї перукарки?" – без привітання випалила подруга.

"Що? Який роман? Ліза, це все частина роботи," – спробувала виправдатися Софія.

"Частина роботи? А квіти зранку – це теж частина контракту?"

Софія здивовано подивилася на букет. Вона й сама не очікувала такого жесту від Максима. В картці було написано: "Дякую за чудовий вікенд. Сподіваюся, твої колеги оцінять мої старання створити правдоподібну історію. М."

Розмова з Лізою тривала ще кілька хвилин, протягом яких подруга намагалася переконати Софію, що гра з вогнем до добра не доведе. Але Софія лише відмахувалася – вона була впевнена, що тримає ситуацію під контролем.

* * *

Ближче до обіду офіс гудів як вулик. Співробітники агентства розділилися на два табори: одні вважали, що їхня начальниця закохалася по-справжньому, інші були переконані, що це просто добре продумана рекламна кампанія для агентства.

Ситуація досягла апогею, коли близько другої години дня до офісу увійшов сам Максим. Високий, статний, в бездоганному костюмі, він випромінював впевненість і харизму. Олена Василівна помітила, як завмерли всі присутні в приймальні, коли він проходив повз.

"Добрий день, Олено Василівно," – привітався він з секретаркою. – "Софія Андріївна у себе?"

"Так, звичайно. Вона саме закінчила нараду," – відповіла Олена Василівна, натискаючи кнопку внутрішнього зв'язку. – "Софіє Андріївно, до вас відвідувач."

Коли двері кабінету зачинилися за Максимом, офіс вибухнув приглушеними обговореннями. Особливо всіх вразило те, як змінився вираз обличчя Софії, коли вона побачила його – зазвичай стримана і професійна, вона раптом засяяла, як різдвяна ялинка.

Через скляні стіни кабінету можна було бачити, як Максим щось емоційно розповідає, жестикулюючи, а Софія сміється, прикриваючи рот рукою. У якийсь момент він нахилився до неї так близько, що здавалося – ось-ось поцілує.

* * *

Після обіду Софія зібрала термінову нараду. Вона розуміла, що ситуація вийшла з-під контролю і потрібно щось робити з плітками, які розповзлися офісом.

"Колеги, я розумію, що всім цікаво, що відбувається," – почала вона, обводячи поглядом присутніх. – "Так, у мене контракт з Максимом Романенком. Це не повинно впливати на нашу роботу. Всі клієнти залишаються нашим пріоритетом, і я очікую від вас такого ж професіоналізму, як і завжди."

Але її слова, здавалося, лише підлили масла у вогонь. Тепер, коли новина була офіційно підтверджена, обговорення стали ще активнішими.

"А ви чули, що він купив цілий поверх у житловому комплексі "Парк Авеню"?" – шепотіла Марина під час перерви.

"Кажуть, його компанія планує вихід на міжнародний ринок," – додавала Катерина.

"А моя подруга працює в його офісі, каже, що він ніколи раніше так не світився від щастя," – долучилася до розмови Олена Василівна.

До кінця робочого дня Софія відчувала себе головною героїнею реаліті-шоу. Кожен її рух, кожен телефонний дзвінок, кожна усмішка – все ставало предметом прискіпливого аналізу колег. Вона намагалася зберігати професійний вигляд, але всередині все кипіло від суміші роздратування та... хвилюючого передчуття.

* * *

Увечері, коли офіс спорожнів, Софія дозволила собі розслабитися. Вона підійшла до вікна, притулилася лобом до прохолодного скла і глибоко зітхнула. Телефон завібрував – повідомлення від Максима: