Пропозиція

Софія сиділа за своїм робочим столом, переглядаючи щоденник зустрічей на наступний тиждень. Сонячне проміння пробивалося крізь жалюзі, створюючи на стіні химерний візерунок. Її агентство "Кохання на прокат" працювало вже другий рік, і справи йшли краще, ніж вона могла очікувати. Клієнтів ставало все більше, а разом з ними зростала і репутація агентства.

Олена Василівна, її незамінна секретарка, тихенько постукала у двері. "Софіє Андріївно, до вас відвідувач. Без попереднього запису, але каже, що справа термінова". Софія підняла брову – вона не любила порушення встановленого порядку, але щось у голосі Олени Василівни підказувало, що цей випадок особливий.

"Хто це?" – запитала Софія, поправляючи окуляри для читання. "Максим Романенко, представник 'Global Investment Partners'. Дуже... наполегливий," – відповіла секретарка, і в її очах промайнув якийсь особливий блиск. Софія знала цю компанію – одна з найбільших інвестиційних фірм країни. Цікаво.

"Добре, нехай зайде," – кивнула Софія, швидко прибираючи з столу розкидані папери. Через мить двері відчинилися, і до кабінету увійшов високий чоловік у бездоганному темно-синьому костюмі. Софія мимоволі відзначила його впевнену ходу та природну елегантність.

"Доброго дня, Софіє... Андріївно, правильно?" – його голос був глибоким і приємним. "Дякую, що погодились мене прийняти без попереднього запису."

Софія жестом запросила його сісти. Максим опустився в крісло для відвідувачів, і вона помітила, як його погляд швидко оцінив інтер'єр кабінету – стримано елегантний, з кількома дипломами на стіні та великою картиною із зображенням паризької вулички.

"Чим можу допомогти?" – Софія перейшла відразу до справи. Вона помітила, як Максим на мить завагався, наче підбираючи слова. Це було незвично для людини, яка виглядала настільки впевненою в собі.

"У мене досить... незвичайне прохання," – почав він, злегка послаблюючи краватку. "Я знаю про специфіку вашого агентства. Мені потрібна наречена. Фіктивна, звісно."

Софія кивнула. Такі запити не були рідкістю – багато успішних людей потребували пару для різних світських заходів. Але щось у його тоні підказувало, що це не звичайний випадок.

"На який термін?" – запитала вона діловим тоном. "Місяць. Можливо, трохи більше."

Софія здивовано підняла брови. Зазвичай клієнти просили супровід на один-два вечори, максимум – на вихідні. Місяць – це було щось нове.

"Це пов'язано з важливою бізнес-угодою," – пояснив Максим, помітивши її здивування. "Наша компанія веде переговори з консервативними китайськими партнерами. Для них сімейні цінності – це не просто слова. Вони не довіряють неодруженим чоловікам на керівних посадах. А я... я єдиний неодружений топ-менеджер у команді."

Софія уважно слухала, роблячи помітки в блокноті. Це було цікаве замовлення, але й ризиковане. Місяць постійного обману вимагав бездоганної легенди та ідеального виконання.

"Розумію," – сказала вона. "Але місяць – це довгий термін. Потрібно буде продумати кожну деталь, створити переконливу історію стосунків..."

"Гроші не проблема," – перервав її Максим. "Я готовий заплатити втричі більше звичайної ставки. Це дуже важливо для мене та компанії."

Софія відкинулася на спинку крісла, уважно розглядаючи свого відвідувача. Щось в його поставі, в тому, як він тримався, говорило про приховану напругу. Це був не просто бізнесмен, який хотів справити враження – він дійсно потребував допомоги.

"Що ж змусило такого успішного чоловіка вдатися до послуг мого агентства?" – подумала вона.

"Розкажіть детальніше про угоду," – попросила Софія. "Мені потрібно розуміти контекст, щоб підібрати відповідну кандидатуру."

Максим нахилився вперед, і його обличчя стало серйознішим. "Ми працюємо над створенням спільного підприємства з китайською корпорацією 'Eastern Pearl'. Це багатомільйонний проект, який може змінити ринок інвестицій в Україні. Але їхній CEO, містер Чжан, дуже традиційний у своїх поглядах. Він вважає, що неодружений чоловік не може бути достатньо відповідальним для такої важливої справи."

"І ви вирішили створити ілюзію щасливого сімейного життя?" – в голосі Софії промайнула нотка іронії.

"Саме так," – відповів Максим, і вперше за розмову на його обличчі з'явилася легка усмішка. "Звучить як сюжет поганого роману, правда?"

Софія мимоволі усміхнулася у відповідь. "Життя часом вигадує історії кращі за будь-який роман. Добре, я розумію ситуацію. Але вам потрібна не просто гарна дівчина для супроводу. Потрібна людина, яка зможе переконливо зіграти роль успішної бізнес-леді, яка знає етикет, розбирається в бізнесі і може підтримати розмову на будь-яку тему."

"Саме так," – кивнув Максим. "І ще одне... Вона має виглядати закоханою. По-справжньому закоханою. Китайці дуже уважні до деталей. Вони спостерігатимуть за кожним жестом, кожним поглядом."

Софія встала і підійшла до вікна. Внизу вирувало місто – люди поспішали у своїх справах, не підозрюючи, які драми розігруються у затишному офісі на п'ятому поверсі. Вона обдумувала ситуацію. У неї були чудові акторки в базі даних, але це замовлення вимагало чогось особливого.

"Коли починаються переговори?" – запитала вона, повертаючись до столу. "Через тиждень приїжджає перша делегація. Основні переговори триватимуть місяць."

"Тиждень на підготовку..." – Софія задумливо постукала олівцем по столу. "Це мало. Потрібно створити переконливу історію знайомства, підготувати спільні фотографії, узгодити всі деталі..."

"Я розумію," – Максим дістав з внутрішньої кишені піджака візитку. "Тут мої контакти. Якщо ви візьметеся за цю справу, я надам всю необхідну інформацію і ресурси."

Софія взяла візитку – дорогий папір, мінімалістичний дизайн, тільки ім'я та посада. Вона відчула легкий аромат дорогого парфуму. Цей чоловік дійсно знав толк у деталях.

"Добре, я берусь за вашу справу," – сказала вона нарешті. "Але є кілька умов."

Максим випрямився в кріслі, готовий слухати. Софія почала перераховувати: