РОЗДІЛ 11 Прощання

Опившись вдома вона зачинила двері і почала роздягатися. Після пережитого пальці продовжували легенько тремтіти, груди важко здіймалися від кожного вдиху та видиху. 

Згодом Мишка пішла в кухню готувати чай. Артур повільно наблизився до неї і зарився носом в її волосся. Від того в жінки запаморочилось в голові. Реальність змінювалася. Понад усе їй хотілося зараз цього чоловіка. 

Артур повільно підняв голову і подивився їй в очі. 

--Мишко… я повинен сказати тобі правду, — тихо промовив він. 

Жінка застигла на місці, серце калатало швидше. Вона відчула, що зараз почує щось важливе, те, що змінить все. 

-- Що ти знаєш про український шоу-бізнес 90-х?- поцікався в неї. 

-- Майже нічого. - відповіла вона, не відводячи погляду. 

-- Я тобі дещо розповім про ту епоху.- почав він, сідаючи за стіл. Карк нервово зарухався на його шиї. 

Мишка не квапила його. Сіла поруч і стала чекати. Артур глибоко вдихнув і почав розповідати. 

--Це були часи, коли все змінювалося неймовірно швидко, — тихо промовив він. — Український шоу-бізнес тоді був майже хаотичним. Повним талантів і людей, які використовували інших для власної вигоди. Та найстрашніше було бачити як вони нищать себе забороненими речовинами та алкоголем. 

Після того чоловік замовк. Перед очима знову постали спогади минулого про його минуле життя. Але чи жив він тоді насправді? Це змусило його соватися на стільці. 

Згодом він продовжив:

-- Серед них був такий собі музикант Артур Климчук, більш відомий як Клим. Співав про реальне життя, кохання та самотність. Був одружений і мав донечку. Але часто замінював їх посиденьками з друзями та неповнолітніми фанатками. З деякими навіть спав. 

Мишка мовчки слухала. Її серце стискалося, але вона не відверталася. Вона розуміла, що правда важлива, навіть якщо вона болюча. 

Артур відчував, що це потрібно сказати. Це був його спосіб звільнитися від минулого. Перш ніж піти назавжди. 

-- Що було далі, Артуре?- поцікавилася у нього жінка. 

-- Далі він потрапив у лікарню, де змушений був пройти курс лікування від алкогольної залежності. На початку травня 1996 року цей музикант загнув в ДТП. Скоріше за все йому хтось допоміг померти. 

Мишка відчула, як холодок пробіг по спині. 

-- Отже, ти і є ...ним?- прошепотіла вона. Правда виявилася занадто болючою.

--  Так, Мишко, - відповів той, беручи її руку в свою. 

Мишка міцно стиснула його руку, відчуваючи всю вагу почутого. 

-- І все ж… — прошепотіла вона, — ти був поруч зі мною, навіть знаючи правду.

-- Бо, ти єдина, хто бачить мене.- прошепотів чоловік, цілуючи її в чоло. 

Михайлина на мить заплющила очі, намагаючись якомога довше залишитися в його обіймах.

Коли знову розплющила їх - його вже не було. На очі навернулися сльози. 

-- Прощавай, Артуре, - прошепотіла жінка, дивлячись у вікно. - Дякую, що був у моєму житті. 

На небі яскраво світило сонце. А в її душі повільно розквітала весна.