РОЗДІЛ 7 Наближення темряви

Мишка сиділа на дивані, загорнувшись у плед. Здавалося, що будинок нарешті наповнився тишею. Та раптом повітря похолодало. Тінь як  жива, повільно поповзла кімнатою.

Артур відчув це раніше, ніж вона. Його тіло напружилося, руки мимоволі стислися в кулаки. Він підняв погляд і побачив темні, нечіткі силуети. Невидимі, сповнені зла, вони ковзали по кутках кімнати  ніби хотіли наблизитися до них. 

-- Мишко, не рухайся,- тихо промовив він, стаючи між нею і тінями.- Я - тут.

-- Що це таке? - ледь чутно прошепотіла жінка. Її всю трусило ніби в пропасниці. 

Серце шалено калатало в грудях. Та Артур був поруч.  Вона відчула, що навіть серед темряви, коли неприкаяні душі намагаються зруйнувати спокій, вона не самотня.

Артур зробив крок уперед і тіні відсахнулися. Вони  не наважувались перетнути межу. Його погляд був сповнений рішучості й сили. 

-- Отже вона досі не знає, ким ти є насправді, Артуре? - запитала одна з тіней. - Ти знаєш правила. 

-- Які ще правила? - поцікавився той, закриваючи собою Михайлину. 

-- Якщо ти закохаєшся у смертну, тоді вона помре.- спокійно промовила жінка, розсміявшись. Від її сміху Мишка ледь не зомліла. 

Артур стиснув зуби. На мить його погляд потемнів, ніби щось давнє і заборонене піднялося з глибини. 

--Замовкни, — тихо промовив він. — Вона не ваша. 

Тіні зашелестіли, наче вітер у порожніх кімнатах. 

— Ти порушуєш рівновагу, — відповіла та сама жінка. — Ти вже надто довго тут. Надто близько. Надто… живий. 

Михайлина вперше відчула страх не за себе, а за нього. Саме повітря здавалося наелектризованим. 

-- Артуре, - прошепотіла вона, не розуміючи що відбувається. Інтуїція підказувала,що це стосується їх обох. 

Він не обернувся. Лише тихо відповів:

-- Мишко, довірся мені. Щоб ти зараз не почула. 

Тіні знову засміялися. Сміх був холодним як земля над домовиною взимку. 

-- Правда все одно її знайде, - мовили вони.- Хтось з вас не виживе після цього. 

Згодом у неї запаморочилось в голові і вона поринула у темряву. Останнє,що встигла запам'ятати це голос Артура:

-- Мишко, ти обов'язково дізнаєшся правду про мене.