РОЗДІЛ 6 Повернення до реальності

Ранок розпочався зі звуком будильника. Цього разу Михайлина прокинулась одна.  Повільно вставши з ліжка вона пішла у ванну привести себе до ладу. Її  мозок ще  перебував у стані дрімоти. 

За вікном падав мокрий сніг. Хтось вигулював собаку, квапився на роботу чи в поліклініку. 

Вийшовши з ванни Мишка пішла в кухню. Їсти не хотілося. Тільки побути на одинці з власними думками. Тиша навколо не вже лякала. Але щось змінилося. Жінка не могла зрозуміти, що саме. 

,, Куди подівся Артур?"- подумки запитувала себе. Руки злегка тремтіли. При згадці про нього її тілом розлилося тепло. Хотілося знову сховатися в його обіймах. 

Раптом задвонив мобільний. Номер був незнайомим. Мишка натиснула відбій. Не сьогодні. Нехай світ побуде без неї. 

Заваривши каву жінка пішла в кімнату й сіла в крісло. Їй хотілося чогось,а чого саме не розуміла. Тоді в кутку біля шафи вона побачила предмет, якого не було - звичайну гітару. Ця знахідка настільки її вразила,що сон як рукою зняло. 

Мишка повільно підійшла до гітари. Рука ледь торкнулася холодного дерева, а серце затремтіло від дивного передчуття. Це було так знайомо і водночас зовсім нове. Наче частинка його залишилася тут, поруч із нею. 

,,Хто ж ти насправді,Артуре?"- знову запитала себе. На жаль відповідь не прийшла. 

Вона сіла на підлогу, притиснувши гітару до себе, і довго просто дивилася на струни. Рухи були обережні, майже боязкі. Десь глибоко всередині щось шепотіло:

,,Це твій шлях. І він тільки починається ''. 

Тиша кімнати більше не лякала. Навпаки - вона давала їй змогу відчути себе живою. 

Вона провела пальцями по струнах, відчуваючи, як від них йде легке вібрування. Кожен звук наче відкривав частинку її власного серця, яку вона давно забула. Мишка закрила очі і дозволила собі впустити цю мелодію всередину — тихо, без слів, лише відчуттям.

Потім розплющила очі і побачила, що кімната ніби змінилася. Світло від снігу, що падало за вікном, відбивалося від підлоги і стін. Це створювало відчуття, що час зупинився. На душі було тепло й затишно. 

Тут відчинилися двері і в кімнаті з'явився Артур. Його обличчя зблідло, шрам на щоці став ще виразнішим. Руки були збиті до крові. Мишка встала з підлоги і підійшла до нього. Він мовчки пригорнув її до себе. 

-- Де ти був?- поцікавилась у нього жінка. 

-- Неважливо, Мишко. - відповів чоловік. - Головне,що зараз я тут. 

-- Артуре, ти щось не договорюєш.- тихо озвалася вона, притулившись міцніше до його грудей. Він пахнув цигарками, димом і ще чимось незрозумілим. 

Вона відчула, як його тремтіння переходить на неї, і водночас зрозуміла: щось приховане тяжіє над ним, і вона хоче дізнатися правду. Але слова застрягли в горлі. Мовчання стало солодко-гострим, як дотик його рук, що обережно обіймали її. 

Артур затримав погляд на її обличчі. Було видно, що він  внутрішньо бореться зі собою. Нарешті тихо промовив:

-- Мишко... я не можу зараз розповісти правду. Вибач. 

Жінка швидко вирвалася з його обіймів і сіла на підлогу. Вона злилася від усвідомлення, що її знову не обрали. Від того хотілося плакати. 

Артур не знав як поводитися. Тому мовчи сів поруч. Михайлина опустила голову на коліна і тихо схлипнула. Перед очима знову постали спогади минулого, де її колишній бойфренд повідомив про розрив стосунків. Від почутого земля втекла з-під ніг. 

-- Мене ніхто не розуміє. Ніхто не обере.- промовила жінка, піднявши голову. В її очах з'явилися сльози.- Я так не можу більше. 

Тут Артур вперше збагнув наскільки сильною і водночас самотньою була вона. Від того по тілу пробігли мурашки. Він не знав як їй допомогти, не нашкодивши. Тому просто сперся спиною до стіни. 

Згодом Михайлина заспокоїлася і поглянувши на нього промовила:

-- Артуре, вибач, що тобі довелося побачити мене вразливою. 

-- Мишко, я вражений твоєю силою духу. - прошепотів він, легенько торкаючись її руки. Вона була холодна як лід. 

Тиша навколо була наповнена розумінням, підтримкою і обережністю. Кожен подих і кожне рух серця говорили більше, ніж будь-які слова. 

За вікном лунала сирена повітряної тривоги, нагадуючи їм про те, що війна в Україні досі триває.