Опинившись вдома Михайлина повільно роздягнулася. Згодом роззулася і зайшла у ванну. Відкрила кран з холодною водою й вмилася. Та це не допомогло вгамувати емоції, які сколихнули все її єство.
-- Що ж це зі мною діється? - задала собі питання, дивлячись у відображення в дзеркалі. Пальці рук дрібно тремтіли.
Зайшовши в кімнату жінка сіла на підлогу і почала схлипувати. В цю мить вона була дуже вразливою. Востаннє таке з нею траплялося в дитинстві коли готувалася до шкільного концерту. Тоді поруч була мама,яка дала їй льодяник. Це допомогло тоді вгамувати емоції.
Раптом Мишка відчула біля себе чиюсь присутність. Замість того, щоб злякатися вона відчула дивне тепло в грудях. Біль в душі повільно відступав. Здавалося ніби хтось його забрав. Від тої легкості вона просльозилася.
Жінка підняла голову і тихо прошепотіла:
-- Дякую. Хто б ти не був.
Замість відповіді залунала мелодія. Вона змусила Мишку піднятися на ноги і повільно кружляти в танці. Їй здавалося, що хтось незримо веде її під музику. Чим гучнішою ставала мелодія, тим сильніше билося її серце. Вона продовжувала вальсувати кімнатою. На обличчі з'явилася усмішка.
Раптом усе стихло. Михайлина не одразу повернулася до реальності. В цю мить жінка відчула як хтось торкнувся її вуст. З її грудей вирвався тихий стогін. Вона повільно сповзла на підлогу, відчуваючи як всередині все пульсує.
Їй було байдуже на те, що подумають сусіди. Вперше за довгий час Мишка дозволила собі бути неідеальною. Без масок та очікувань від інших людей.
В кімнаті знову панувала тиша, але вона вже не здавалася порожньою. Це був її перший крок до себе. Перший дотик до душі, яка здатна дуже глибоко відчувати зміни. І вони не забарилися.
https://t.me/yuliya_31bvd - посилання на мій Тг,, Книжки і роздуми ''. Там зможе побачити візуали героїв.