Глава 7

Ну знаєте, це переходить усілякі межі. Назвати мене мокрою куркою? Ну ні. Що це за дівка розмальована така і ще сміє називати мене так. Принаймні у мене є гордість і я не бігаю за Максимом і не збираюся йому догоджати так, як це робить вона.

Я востаннє дивлюся в ті нахабні очі Максима і бачу в них якісь дивні почуття. Немов він не може вирішити, як краще діяти в цій ситуації. Його очі горять вогнем і на мить мені здалося, що він хоче мене обійняти. Але перш ніж це сталося я рішуче тряхнула волоссям, розвернулася і пішла, рвучко відчинила двері так, що в кімнату завалилася білявка на височенних шпильках і у міні із зміїної шкіри. Її очі здивовано округлилися, коли вона нарешті побачила, що Максим тут не сам. Проте я вибігла скоріше, ніж хтось із них устиг хоча б щось сказати, залишаючи їх самих. Нехай розважаються, не марно ж білявка прийшла. Не буду заважати.

Тоді я зупинилася перед сходами, важко зітхаючи і бажаючи якось перенестися одразу додому, щоб не проходити повз усіх цих людей на вечірці на першому поверсі. Не було сил корчити із себе сильну і незалежну. Сьогодні я хотіла побути слабкою і дати волю почуттям. Я визнаю, що мені дійсно неприємно було бачити ту білявку і розуміти, що Максим і вона мали хоча б якісь відносини і взаємозв'язки, навіть якщо це був просто інтим і нічого більше. Мені не подобалося думати про те, як його хтось торкається, як він руками проводить по чиїмось стегнам, як задовольняє і приносить радість комусь, але не мені. Мене боляче кольнуло усвідомлення того, що я ревную його. Я відчуваю щось, що віддалено нагадує мені..симпатію? Але ж як я можу її відчувати і хотіти його, але водночас і відчувати, як він мене дратує? 

Ні, усе це дурні думки. Краще забути про Максима, поки не стало запізно. 

Я почала спускатися сходами і раптом натрапила на парубка, який самотньо сидів на передостанній сходинці. Він підняв на мене погляд, сповнений болю і раптом рвучко підхопився і підійшов до мене впритул. Від нього несло перегаром, а очі були каламутні. 

—Любо, я так тебе кохаю, вибач мені, коли я застав тебе з тим ідіотом я й не знав, що він до тебе чіплявся і що ти того не хотіла.. Ик! Я так завинив перед тобою. Але я виправляюсь,-почав бурмотати він.

—Що ти..-тільки встигла вимовити я, як хлопець жадібно припав до моїх губ і почав цілувати. Я почала викручуватися, але він дуже міцно тримав мене і настирливо цілував, приймаючи за іншу дівчину. Поки я боролася, він схопив мене за талію і я почала несамовито брикатися, намагаючись звільнитися від п'яного хлопця. Ну чого ж мені так не щастить?

Максим

—Максіку, ну йди до мене,-мурмотіла дівка, з якою я одного разу по дурості ледь не переспав. Бісить мене своїм голосом. Я рвучко розвернувся і мовив:

—Між нами ніколи нічого не буде. А тепер йди звідси геть. Щоб коли я повернувся, духу твого тут не було.

Вона вирячила на мене свої густо нафарбовані очі і часто закліпала. Певно, їй боляче. Але мені на це начхати, адже я ніколи не давав їй надію на те, що може щось бути.

Я зло грюкнув дверима і побіг до сходів, сподіваючись наздогнати мою дівчинку. Ніка, мабуть, уже на дорозі додому. Вона б не стала залишатися у моєму будинку після такої сцени. Зсередини мене гризло почуття провини за те, що вона побачила цю розмальовану дурепу і подумала про те, що подумала. Я мав пояснити їй усе. І мав повернути її довіру. Я до біса сильно хотів відчути ці її м'які губи на своїх, притиснути її до себе і вдихати її солодкий аромат постійно. Вона мене так приваблює, що коли я побачив її вперше, я навіть і не думав, що.. так швидко закохаюся в неї. Раптово, з одного погляду. Однак я одразу зрозумів, що вона особлива. Для мене особлива.

Швидко збігав сходами і раптом зупинився, побачивши дівчину і ніжно-блакитній сукні з якимось типом. І тоді моє серце защемило, коли я побачив, як власно він її цілує. Цілує губи, які тільки нещодавно цілував я. 

Мої кулаки самі по собі стиснулися. Очі застилала пелена і я кинувся до них, відтягуючи хлопця від неї і б'ючи його по обличчю. Я злився. Дуже сильно злився. І хотів, щоб цього поцілунку не було між ними. Боковим зором я бачив дівчину, яка стояла у сльозах поряд з Нікою, а вона їй щось пояснювала.

—Відпусти мене, придурку!-заволав хлопець піді мною і забився сильніше,-Любо! Тікай звідси!

Люба? В сенсі? Він щось попутав чи що?

Дівчина, яка була у сльозах, кинулася рознімати нас. 

—Ей, ти шо робиш? Пусти мого хлопця!-запищала вона і я від здивування випустив його розчервонілу шию з рук. Він що, зраджує дівчині? 

Я все-таки випустив того нещасного з своєї хватки і примружився на нього. Його дівчина залаялася на нього, різко вимовляючи слова і трохи заїкаючись.

—Ти як міг переплутати мене з цією дівчиною? У нас навіть колір волосся різний!-сварилася вона.

То він переплутав свою дівчину із моєю Нікою? А я вже надумав було, що вона розлючена, вирішила мені помститися за ту сцену в моїй кімнаті. Фуух. Я пішов до неї, шукаючи її і врешті знаходжу її на балконі.

—Нікусю, те що ти побачила ту дівчину.. Між нами не було нічого. Ти ж знаєш який я гарячий, вона сама до мене пристала. Знаю, звучить як відмазка, але у нас дійсно не доходило до сексу.

Вона дивилася на мене сповненими смутку очима і ніби пронизувала душу своїм поглядом.

—Я клянуся тобі, у мене не було нічого із нею. Вона пристала до мене, як банний лист. Ти пробачиш мені?-я з надією поглянув на неї.

—Коли я побачив тебе вперше.. Вибач, що іноді я вів себе як придурок.