Глава 6

Ніка​

Біля басейну до мене пристали двійко хлопців, які огидно сміялася і відпускали якісь пошлі коментарі з приводу різних дівчат, що веселилися на вечірці. Оля мала піти до свого знайомого, а я відмовилася, бо не хотіла ні з ким знайомитися. Йшла-йшла, а тут оці, з'явилися на мою голову.

—Ну не ламайся, дівчинко, ми тебе не образимо, обіцяю,-солодко казав один з них до мене, п'яний. 

—Я нікуди з вами не піду.

—Підеш. І зробиш усе, що ми захочемо,-гидко посміхнувся отой з щербатою посмішкою.

—Та ніхто не захоче з вами піти, навіть якщо ви запропонуєте усі гроші світу,-різко вигукнула я.

—Ах ти!

Двоє розлючених накинулися на мене раптово, я навіть не зрозуміла, що відбувається, аж поки вони мене не підняли і кинули так, що я впала у воду, перебуваючи у абсолютно шоковому стані. Я злякалася і не вміла плавати, а ще боялась води. Йой, я думала що помру тут, аж поки мене не висмикнули чиїсь сильні руки із води і не загорнули в рушник. Мені було все одно, хто саме то був, я лише хотіла, щоб мене забрали звідси якнайшвидше. Я притулилася до плеча рятівника, важко дихаючи і вдихаючи м'ятний запах свіжості і хвої, миттєво розпізнаючи того, кому належить цей запах. Максим. Тільки подумати дано, невже він мене врятував? Він дійсно хоче мені допомогти чи у нього є якийсь план, якби це наді мною посміятися. Раптово я почала відчувати холод від того, що мене скупали у не дуже теплій воді басейну. Я лише дужче притулилася до грудей Максима і заплющила очі, вирішуючи довіритися йому. Він йшов швидко, і я не знала, куди він мене несе, аж поки він легенько не зняв мене з себе і посадовив на холодну мармурову поверхню величезної ванни. Нічого не кажучи, він простягнув мені футболку і свої шорти і подав іще один сухий рушник.

—Тобі потрібно прийняти гарячу ванну,-сказав він напруженим голосом, таким не схожим на той, яким він зазчивай розмовляв і почав регулювати воду, якою потрохи наповнювалася ванна,-Мої речі візьми, а твої поставимо сушитися.

—Дякую,-стомленим голосом ледве прошепотіла йому слова подяки. Він заслужив на те, щоб бути хоча б словесно віддяченим.

Він дивився на мене якусь мить очима, сповненими хвилювання і мені здалося, ніби йому тяжко говорити.

—Я покараю їх. Нікому не дозволено так вчиняти. Вибач, що це сталося з тобою.

Я видушила з себе вимучену посмішку.

—Це нічого страшного, з ким не буває.

—Нічого страшного?-розлючено запитав хлопець,-Я бачив, як ти злякалася. Від шоку ти могла б узагалі не випливти на поверхню, якби не я.

—Так-так,дякую тобі, що врятував мені життя і я буду вічно вдячна тобі за це і бла-бла-бла,-закотила я очі, потроху повертаючись до нормального стану.

Кутик його привабливих губ піднявся вгору. Він дуже гарно посміхається. Здається, я тільки зараз це помітила.

—Така зухвала, маленька дівчинка,-хрипким голосом прошепотів він, від чого у мене пішли мурашки по шкірі. Аж раптом його вуста опинилася на моїх, я навіть не встигла нічого сказати. Я застигла на місці від дивного відчуття, що охопило мене від його дотику, його губи, які виявилися напрочуд м'якими і ніжними, він цілував мене з жаром, немов мріяв про це з першого дня нашого знайомства. Мої губи розімкнулися, я не чинила взагалі ніякого опору, я навіть уявити не могла, що він може мене поцілувати. Він терпіти мене не може, як і я його, то чому ж він мене цілує? Він хоче мене принизити? Але ж чому тоді він врятував мене, коли я безсило борсалася у воді? Мої думки розлетілися врізнобіч і я вже не могла думати ні про що, окрім його м'яких вуст на моїх, коли він став цілувати мене з ще більшою пристрастю, розпалюючись. Ми цілувалися так, неначе змагалися, хто кого з'їсть першим. Соромно зізнатися навіть самій собі, але я насолоджувалася. Не хотіла, щоб це зупинялося, я хотіла, щоб він цілував мене цілу вічність.

Коли ми відірвалися від одне одного, важко дихаючи, обоє розчервонілі, я помітила його погляд, що поступово сповз униз, до моєї ноги і стегна, що було відкрите через те, що він, певне, зачепив сукню так, що вона піднялася, оголивши моє стегно так, що з-під нього виглядала моя білизна. Я почервоніла, раптово зніяковівши від його жаркого погляду і моєї недоречної білизни у рожевому кольорі. Макс теж трохи зняковів, що мене неабияк здивувало. Він нервово підвівся, кахикнув і відвів від мене погляд.

—Ванна вже наповнена. Ти цеє.. можеш спокійно прийняти ванну і зробити,ну, все, що тобі треба. Я зачекаю за дверима,-невиразно пробурмотів він і похапцем вийшов за двері, залишаючи мене одну.

Я спокійно роздяглася і лягла у гарячу, паруючу ванну з стогоном задоволення. Закінчивши приймати водні процедури, я підсушила рушником волосся, одягла речі Максима, перед цим вдихаючи його аромат, що ще зберігався на його речах. Відчуття у його одежі таке комфортне. Мені однозначно подобається. А на рахунок поцілунку, ну я ще не вирішили. Можливо з його боку це був лише порив, хвилинна слабкість. Чесно кажучи, мені не хотілося думати про це як про хвилинну слабкість, тому що це ранило мої почуття. Мені хотілося вірити в те, що він бажав розділити цей поцілунок саме зі мною і ніколи не відпускати. Зітхаючи, я вийшла з кімнати і побачила хлопця на дивані, клацаючому щось у телефоні. Він одразу підвівся і оглянув мене палким поглядом, а потім знову опинився близько-близько. Він схопив пасмо мого вологого волосся і легенько заправив мені його за вухо, потроху нахиляючи своє мужнє підборіддя нижче, до мене. Я закрила очі, готуючись до ще одного незабутнього поцілунку в моєму житті. Однак коли я відчула його примарний подих на своїх губах, воно в той же час зникло, як тільки з коридору донісся противний жіночий голос.

—Максимчику, я до тебе прийшла, тукі-тукі,-вона захихикала,-Що ти врятував ту мокру курку? Ох, і чого вона тих доводила. Ось не треба було до них лізти, сама винна. Масік, ну відкривай, проведемо разом так би мовити час, дуже в інтимній атмосфері. Обіцяю, я задовольню тебе як ти любиш,-останні слова вона промуркотіла своїм гидким голосом.