Глава 5

Максим

Усе майже готово:стіл накритий, мати Ніки добре впоралася, випивка є, напої є, гості поволі збираються. Одногрупники і одногрупниці підходять до мене, дівчата у яскравому одязі намагаються привернути мою увагу солодкими посмішками і компліментами, усе щебечуть про те, як добре, що вечірка проходитиме у мене. Я ліниво відмахуюся від них і більше за все на світі зараз мені хочеться вигнати усіх гостей і побути у тиші та спокої. Нащо ж ти обіцяв, питання. А от міг би зараз Ніці побачення влаштувати, на вечірку вона ж усе одно не прийде. Та й що їй тут робити? Впевнений, що вона не дуже любить такі галасливі і гучні зборища людей. Вона більше здається мені тією, якій подобається у тихий вечір забратися під ковдру, відкрити книгу і читати у приглушеному світлі торшера, мило покусуючи нижню пухку губу. Я б дуже хотів піти до неї. Може, ну його це все і піти до неї? 

 Я роблю декілька кроків вперед, упевнено пробиваючись крізь натовп дівиць і хлопців, які вже встигли випити і накидати сміття. Мене це бісить, тому я рявкаю на них і кажу, що якщо хоч десь побачу розкидане сміття, то їм мало не покажеться. Вони, здається, розуміють мене, бо починають збирати пляшки, які й кинули під диваном. Я йду далі, бажаючи якнайскоріше опинитися біля Ніки, хай навіть вона ще не підпускає мене до себе. У інших вистачає розуму не ставати у мене на шляху, тому я без проблем виходжу надвір і йду по освітленій стежці, упевнено крокуючи вперед. 

Ніка

Моя новоспечена подруга Оля крутиться перед дзеркалом у нашій кімнаті з мамою. На ній рожева міні-спідниця і чорний топ із блискітками і, можу сказати, виглядає вона пречудово. Я оглядаю свій скромний образ, що складається з простенької блакитної сукні, що облягає моє тіло немов друга шкіра на верхній частині тулуба, гарно підкреслює груди, але у той же час не виставляє їх напоказ, а унизу по стегнах трішки розширюється і створює такий собі об'єм. Я вирішую узяти мамин ланцюжок з блакитною срібною квіточкою і чіпляю собі на шию, потім одягаю світлі балетки, щоб було зручніше і виходжу разом з подругою, що нескінченно торочить про те, яка ж вечірка буде чудова. Оля одягла лабутени, навіть не знаю, як вона ходитиме на таких підборах високих. 

—Я справлюсь, не хвилюйся,-весело відказує вона, коли я пропоную їй повернутися і перевзутися.

Ми йдемо у бік шикарного особняка Максима. Чесно кажучи, я не дуже хотіла йти, бо не хотіла щоб він мене помічав, але Оля мене вмовила і я подумала, що буде досить багато гарних дівчат,які будуть привертати його увагу, відволікаючи її від мене. Сукня ідеально відчувалася на шкірі, тож я почувала себе невагомою і легкою, як пір'їнка. Однак коли ми все ближче підходимо до освітленого вогнями будинку, з якого лунала гучна музика, моя впевненість потроху випаровувалася.

Максима я ніде не бачила. Ну це і добре, хоч зможу нормально відпочити. Усі запрошені зібралися біля басейну, дівчата щеголяли у відвертих купальниках,що ховали під звабливими сукнями, а були ще й такі, що бігали ледь не голі. Пари цілувалися, інші сміялися, жартували і випивали спиртне.

Як тільки ми підійшли достатньо близько до людей із нашої групи вони різко замовкли. Я засоромилася, коли щонайменше кільканадцять поглядів пропекли мене, наче лазером. Не звикла я до такої уваги і мені не дуже подобалися хлопці, які відверто витріщалися на мене у той час, коли дівчата пропалювали мене злісними поглядами. Я миттєво зіщулилася, однак Оля підбадьорливо стиснула мене за руку і я змусила себе гордо розправити плечі. Коли ми проходили повз хлопців, вони справилися із заціпенінням і перешіптувалися.

—Гей, що це за красуня до нас завітала?-безсоромно гукав мені білявий хлопець з команди Макса. Вони що, не впізнали мене? Та як таке можливо, я ж усього лише одягла сукню.

—Це новенька Ніка,-штурхнув його інший, ледь не викочуючи очі.

—Та не може бути такого!

Я вирішила ігнорувати їх. Вони на мить відстали, а тому ми із Олею пішли на пошуки Олеся, а заодно пошукати випити соку якогось. Треба трішечки освіжитися.

Максим 

Коли я побачив Ніку-я не повірив своїм очам. Ніжно-голуба сукня, що плавно облягала її ніжне тільце і ніби підсвічувало її, надавало легкості у ході. Я приголомшено мовчав, не в змозі відірвати погляд від її краси. Вона вперше розпустила волосся і воно хвилями спадало по її тендітних плечах, яких я так і хотів доторкнутися. Я бачив, як вона йшла з високо піднятою головою і намагалася не бентежитися від того, що усі на неї дивилися. Боковим зором я помічав, як у хлопців буквально слинки капають. Як тільки-но я зібрався підійти до Ніки і сховати її за моїм широким тілом, вони кудись зникли у натовпі. Я почав пробиратися до них, але вони безслідно зникли і я не міг побачити їх через натовп цих дурнуватих людей. Мене обступила купа дівчат у купальниках, які почали вішатися на мене в спробах спокусити, деякі мали нахабність тертися об мене своїми силіконовими грудьми, і, можливо, раніше я б і запросив когось до кімнати, а може навіть і їх усіх, проте зараз мені цього ну зовсім не хотілося. Навіщо мені ці дівчата, якщо мені потрібна лише одна?

—Максік, у тебе такі м'язи.. накачані,-томно зітхнула блондинка, проводячи руками по моєму біцепсу.

—Я зайнятий, залиште мене,-гримнув я, від чого вони ображено надули свої яскраво нафарбовані губи.

Інші піраньї, побачивши їх провал, мабуть вирішили, що мають шанс.

—Я не ясно сказав, чи мені повторити?-загрозливо сказав я, коли ті не послухалися.

—Масік, чого ти такий злий?-все не бажала відступати дівчина.

—Нн твоя собача справа.

Як тільки я зібрався пройти далі мене заглушив звук води і бризки з басейну, щось блакитне промелькотіло на периферії мого зору. Я різко розвернувся і побачив Ніку прямо під водою, куди її, вочевидь, кинули . Мої очі застелила пелена злості. Як вони взагалі посміли? Я кинувся за нею у воду, витягаючи її звідти на руках.