Глава 4

Ніка

Я так сильно злякалася, коли абсолютно випадково виявила, що позаду мене хтось є. А там він, той нахаба, стоїть і дивиться. І як йому не соромно? Я ледь серцевий напад не отримала!

—Ти взагалі божевільний,-сердито бурчу, потроху відходячи від того переляку, який пережила. Злість не вгамовується. Хіба ж так можна?

—Перепрошую, не хотів тебе..налякати,-тихим оксамитовим і злегка хриплим голосом каже він і я мимоволі дивуюсь. По тілу пробігає зрадницьке тремтіння, але я швидко отямлююся. Він що, перепросив? Зачекайте-но, я в це не можу повірити. 

—Тобі мабуть сонце в голову напекло. Іди приклади холодного льоду,-пирхаю я,-Гей, ти мене чуєш?

Я підходжу і клацаю пальцями перед його обличчям, але він не відводить від мене прискіпливого погляду, яким з занадто відвертою увагою розглядає мене. Сама не знати чого, я збісилася ще більше. Розглядає мене як..як комашку під мікроскопом!

Він, нічого не промовляючи і все ще свердлячи мене уважним поглядом, тягне руку і підіймає поділ своєї футболки. Я витріщаюся на нього і не розумію, що в біса, він робить. Наступної миті він стоїть з повністю оголеним верхом і невимушено посміхається.

—Жаркувато стало, вирішив освіжитися,-ліниво промовляє він і куйовдить своє темне густе волосся.

Я безсоромно розглядаю його золотаву шкіру з ідеальними вигинами, навіть не розуміючи, що роблю, аж поки не повертаю свій погляд до його блискучих нахабних очей і самовдоволеної посмішки.

—Подобається?

—Ні!Фу взагалі, одягнися!-вигукую я, червоніючи і відводячи погляд. 

Ніякої реакції, стоїть нерухомо. От блін! Ну зараз я його освіжу.

—То може освіжити тебе?-промовляю я і рвучко беру склянку з водою, що стояла якраз на стільниці поруч зі мною і виливаю прохолодну воду на нього. І раптом усвідомлюю, що це не справило того ефекту, який я очікувала. Він просто трішки здригнувся від неочікуваності, але за мить повернув собі свій впевнений вигляд. Краплі води лише прикрасили цього мерзотника, який стоїть переді мною як сам бог краси. Кришталеві краплі скочуються униз по ідеальним вигинам його живота, проходять по лініях кубиків, які так чітко видно і поволі опускаються униз..ну ви мене зрозуміли. Він зтрушує з волосся залишки води, але пасма все одно залишаються вологими і кумедно стирчать в різні боки. Я не можу відвести погляд, не те щоб засміятися.

Він розряджає атмосферу раптовим сміхом, а я стою так близько,що відчуваю вібрацію по всьому тілу від цього низького звуку.

—Ну що ж, Нікуся, гарна спроба, але я не зовсім освіжів,-глузливо тягне він.

Нікуся? Та як він взагалі сміє! Мені не подобається, як він вимовляє моє ім'я-якось глузливо, а не ніжно, як мене зазвичай рідні називати можуть.

—Не називай мене так!-я прямо-таки киплю від обурення.

Макс підходить ближче на крок, а я відмовляюся робити боязкий крок назад. Нехай не думає, що я якась слабка і боюся його. Він простягає руку і хапає мене за підборіддя:

—А то що?-тихо запитує він з нотками цікавості.

Настільки розлючена, я блискавично хапаю його руку, яку він все ще не віднімає від мого, на секундочку, підборіддя, і намагаюся відсмикнути її, або хоча б перевернути його через плече, як колись мене вчив друг дитинства. 

—Не вийде,-посміюється він, коли я все ще борсаюся. Я розлючено і розчаровано водночас пихкаю. Великий він, зараза. Он я з ним поруч виглядаю як школярка якась, їй-Богу.

—Пусти,-розгнівано видихаю я і несподівано розумію, наскільки близько ми стоїмо до один одного:настільки, що я відчуваю його дихання. Його близька присутність давить мене відчуттям влади. Я відчуваю себе метеликом, який випадково опинився в банці колекціонера. 

Він неспішно ледь нахиляється до мене і моє вухо обдає жаром, коли він майже торкається губами мочки мого вуха. Дотик ледь відчутний, примарний і насправді я не розумію, чи він торкнувся мене там чи ні. 

—Слухаюся, Нікуся,-​​​​​​каже він нестерпно низьким голосом і різко відсторонюється, як я того хотіла. Коли він це робить, повітря стає ніби крижаним. Від нього віяло теплом і жаром. От відсторонився, а я вже й не впевнена, чи хотіла я цього насправді. І як він це робить взагалі?

Хлопець ще мить дивиться на мене, а потім безшумно виходить крізь двері. Я стою кілька хвилин, дивлячись йому услід, аж поки не приходжу в себе. Я продовжую миття посуду, але мої думки розбігаються врізнобіч. Не хотілося б визнавати, але Максим мене спантеличив, зачепив. Те, що він може мене вивести на емоції-бісить більше всього. 

Щось він таки у мені зачепив.

Стараючись не думати про нього, я розставляю усе по місцях і йду освітленою доріжкою до коттеджу. Мати напевно вже зачекалася, і так, дійсно, вона вже заснула тільки. Їй треба більше відпочивати, бо вона дійсно багато працює. Я накриваю її ковдрою і лягаю поруч, миттєво поринаючи в сон.

Максим

Вона така до біса красива. Неймовірно, як тільки може бути людина настільки красивою? Чомусь я не помітив її краси одразу, коли побачив вперше. Можливо, справа була в тому, що вона була одягнена зовсім не так, як у неформальній обстановці. На кухні вона була ніби зовсім іншою людиною, хоча язичок у неї що тут, що там гостренький. Я посміхаюся від думки про те, що можу примусити її злитися. Вона запалюється зовсім як чортів сірник. 

—Максе, я тільки що казав за те, що потрібно влаштувати вечірку на честь нашої перемоги, якщо ти не чув.-мене хлопає по плечу друг з команди по футболу, в якій я граю. Уся команда зібралася навколо мене у коридорі університету і гудять, як ті бджоли. Ми одержали перемогу у останньому літньому матчі. Дівчата з різних курсів і спеціальностей підходять до мене, стаючи ледь не в чергу і вітаючи з перемогою. Звичайно, інші хлопці теж користуються популярністю, але дівчата найбільше западають на мене. Набридло чути безкінечні зітхання і солодкаві голоси тих набитих ватою дуреп. Мені потрібно, щоб до мене підійшла саме вона. Я автоматично дивлюся у натовп, вишукуючи серед інших Ніку. Вона знаходиться не одразу, проте я й не чекав, що вона буде стояти у черзі, щоб привітати мене. Ніка сидить на широкому підвіконні і щось зосереджено читає. Я мимоволі милуюся нею, такою зосередженою і зібраною. До неї підходить світловолоса дівчина, з якою вона обіймається. Вже і подруга з'явилася. Комунікабельна мала.