Епілог

Епілог

Через пів року

Максим приїхав з роботи. Ще з вітальні він відчув неймовірний аромат. Його Мері чаклувала на кухні.

– Добре, що за квітами заїхав, – сказав Макс своєму відображенню у дзеркалі та пішов до кухні.

– Привіт, – мовила Мері, побачивши чоловіка.

– Привіт, моя господинько, – мовив Максим, обіймаючи дружину.

– Дякую, дуже гарні, – мовила Мері, приймаючи букет.

– Якась нагода? – запитав Макс, піднявши брову, натякаючи на кулінарний шедевр дружини.

– Невже я не можу порадувати свого законного чоловіка?

– Звісно, що можеш. І систематично це робиш, – відповів Макс.

– Ну, депутатам це за статусом необхідно, – пожартувала Мері.

– А що там за статусом має бути у дружин депутатів? – прийняв жарт Мері Максим.

Він пройшов на виборах, обігнавши своїх суперників. І міській раді саме Максим виступив проти забудови території футбольного клубу. Він навів факти та зміг переконати не тільки депутатів, але й самих забудовників. Для будівництва він знайшов іншу локацію, яка чудово підійшла, так що забудовники ще у виграші залишилися. Макс радів, що його футбольний клуб врятовано та раз на два тижні збирався зі своєю командою на гру. Таки підсадив його Серж на футбол знову.

– Ну, у них шопінг за розкладом та головний біль вночі, – своїми словами Мері вивела Макса з задуми.

– Ой, а можна якось без головного болю. Особливо вночі, – ледь не муркотів Макс.

– Хм, найближчим часом, напевно, не можна, – зажурено відповіла Мері.

– Ти мене лякаєш, – мовив Макс. – Але спочатку я б чогось з’їв, бо зараз слиною подавлюся від аромату.

– Вийми, будь ласка, качку з духовки, поки я квіти поставлю, – таємничо усміхаючись, попросила Мері та вийшла з кімнати.

– Добре, – відповів чоловік, зняв піджак та помив руки.

Максим взяв спеціальні рукавички, щоб витягти страву з духовки. Він не відчув жару від страви, яку витягнув. Йому стало цікаво, що ж  там таке дружина приготувала. Він наважився та спробував розгорнути фольгу. Макс подивився, але під фольгою був простір, а посередині лежали кілька незрозумілих невеликих картинок.

– Мері, що це? – запитав Макс. – Це якийсь жарт? Квест? Я маю щось знайти, чи виконати, щоб отримати вечерю.

Мері стояла у дверях та спостерігала за чоловіком.

– Це не квест і не жарт. Це перші фото нашої дитини, – радісно відповіла Мапі, а Максим поглянув ще раз на темні папірці, де нічого не зрозумів.

– Справді?! Ми станемо батьками? – зрадів Макс та підлетів до дружини.

– Так. Я вже певний час почуваюся трохи зле. Мала підозри, зробила тест, а сьогодні остаточно переконалася, що ми станемо батьками!

– Яка ж чудова новина! Я так тебе кохаю! – зрадів Макс, підняв дружину та закружляв.

– І я тебе кохаю, – відповіла Мері.

Після чудової вечері вдвох, Макс попросив дозволу, щоб сповістити батьків, що вони незабаром стануть дідусем та бабусею. Він хотів поділитися з ними радістю.

– Маргарито, Марго, – одразу ж закричав Роман Васильович, коли тільки почув від Макса новину. – Ти незабаром станеш бабусею!

– Яке ж щастя! – почув з динаміка телефона Максим голос мами.

– Бабусею?! – Макс усміхався, бо почув і дзвінкий голос Віти. – Ураааа! Чайки таки принесуть їм дитинку! Не дарма ж ми з дідусем годуємо їх щонеділі, – раділа Віта. – Діду, діду, нарешті я стану справжньою тіткою!

Великі раділи новині. Роман та Маргарита були впевнені, що Максим та Мері будуть чудовими батьками. Найбільше радів Василь Максимович та Вітуська. Вони вже обдумували план, що ж подарувати майбутнім батькам та як облаштувати дитячу. Двома словами, у Великих купа планів та ціле море любові.