Розділ 16. Підготовка

Розділ 16. Підготовка

Напередодні першого вересня Макс знову прийшов до школи. Цього разу не робити ремонт, а допомогти Мері з приготуванням класу до навчального року. З Максом прийшов не тільки Сергій, але й Казимир з іншими однокласниками та Ксенька. Григорій вирішив віддати сестру та брата до цього ж ліцею під крило Мері та Віолетти. У цих двох леді він був впевнений. Ілюшка та Вітуська були записані до одного класу. Вже їм дали віршики, щоб вони розповідали їх на святі Першого вересня.

Роман Васильович боровся за Віту, наче лев. Він забув про хворе серце, бо малеча не просто зайняла у ньому місце, а зцілила його. Дитячий сміх постійно звучав у їх будинку.

Василь Максимович був найпершим учасником ігор Вітуськи. Для любої онучки він не шкодував грошей. Що не отримали від нього Максим та Сергій, тепер діставалося Вітусі. Маргарита Михайлівна, часом, сварилася на чоловіка, бо для іграшок вже й місця не було. Вона казала, що не іграшки важливі дитині, а спілкування та любов.

Дідусь дотримався слова та передав свою імперію Максиму. Імперія Горохова зазнала змін ще й яких. Після того як Ігор Андрійович Горохов так зганьбився на дебатах, було зрозуміло, що йому не світить депутатство та будь-яке майбутнє. Василь Максимович шкодував, що його бізнес-імперія має ім’я, яке асоціюється з тим покидьком. Чоловік вирішив це питання досить своєрідно. Він вирішив змінити своє прізвище з Горохова на Великий, відповідно, і назву імперії змінив на «Імперія Великих». Якщо його син у свій час вирішив, що прізвище – не головне, то й для нього це стало зрозумілим. Прізвище – набір літер, але це слово матиме вагу тільки тоді, коли буде підкріплене вчинками та репутацією. Нова назва фірми зазвучала. З Максимом хотіли мати справу та вести справи. У нього був розпланований кожен день та година, але для Мері та сім’ї у нього завжди був час.

В останні дні літа голова Імперії Великих допомагав Мері розвішувати плакати з написами про свято Першого вересня. Віолетта пройшлася по ліцею та була задоволена результатами роботи та підготовки. Нові учні приходили, бо Грінч організував дуже гарний сайт ліцею. Віолетта не брала плату за навчання Ксенії та Іллі. Це була взаємовигідна домовленість.

Мері мала бути ведучою лінійки, а перший дзвоник повинна була дати Вітуська. Ой, дідусь з онучкою не раз репетирували, як дівчинка має дзвонити. Вони з Романом ще й посперечалися, як краще дзвонити та яку методику обрати. Мала дзиґа послухала і сказала, що вона сама вирішить, бо вони нічого не розуміють. Не дарма ж перші дзвоники дають дівчатка, а чоловіки їх несуть на руках. Усі гучно сміялися з її дотепності та безпосередності.

У ліцеї також з початку навчального року мала працювати й Божена. Їй таки вдалося вирватися з-під опіки батька та брата. Вони дуже не бажали відпускати її, але дівчина була наполегливою. Валентин не відходив від неї. Його «хмаринка», як він називав Божену була для нього дуже важливою.

Після генеральної репетиції Макс з Мері усамітнилися у її класі.

– Максимусе, май совість! – почув Макс, коли пристрасно цілував Мері. – У нас завтра свято, репетиція, а ти ніяк не можеш відпустити Марію Іванівна. Ще наобіймаєтеся, – суворо мовив Сергій та запустив до класу інших однокласників, яким також хотілося подивитися на поцілунки їхньої класної керівниці з Максом.

– Куди нести мікрофони? – запитав Казимир.

– Залиш на столі, – відповіла Мері, зашарівшись. Вона пригадала, як їй нещодавно освідчився Макс.

Макс планував грандіозне освідчення, але щось пішло не так. Він хотів зробити романтичне освідчення з великою кількістю квітів, повітряними кульками, але сталося не так, як гадалося. За день до освідчення, Макс почув дзвінок від Мері. На дзвінок від дівчини, Максим обрав особливу мелодію, щоб знати, хто телефонує. Максим якраз завершив свої справи в офісі та збирався заїхати до дівчини.

– Привіт! Максиме, коли ти будеш вільний? Ти не міг би допомогти? – почув голос коханої.

– Привіт, вже завершив усі справи. Ти де? Куди заїхати? – поставив запитання Макс.

– Я неподалік від будинку. Дещо придбала, хочу занести і ми можемо піти кудись разом.

– Чудово. Зачекай, я зараз допоможу тобі все занести. Була через три хвилини, – запевнив Макс.

Максим дотримав слова та вже незабаром зупинив автівку поряд з будинком, де жила дівчина. Багатоповерхівка у сучасному районі. Максим поцілував Мері у щічку, взяв пакунки з покупками та вони пішли до ліфта. Поряд з дверима ліфта вже чекала сусідка з песиком. Жінка жила двома поверхами вище від Мері. Вони разом увійшли до ліфта і він почав підійматися. У якийсь момент світло згасло і ліфт зупинився. Сусідка – жінка елегантного віку злякалася та почала волати. Мері спробувала заспокоїти жінку та її собаку, якій передався емоційний стан сусідки і вона почала гавкати.

– Не хвилюйтеся, я зараз зателефоную до диспетчера і хтось приїде, аби нас визволити, – спробував заспокоїти жінку Максим.

– Ні, це кінець світу! Це давнє пророцтво, яке нині справдилося. Люди довели світ до божевілля та заслужили покарання. Оце ці всі ваші технології, придумки різні, а ми страждаємо, – висловила неочікувану ідею жінка.

– Це просто зникло світло. Зараз знову ввімкнуть електроенергію та знову поїдемо, – заспокоював жінку Макс, а собака жінки, як на зло, почала вити.