Розділ 12. Свято

Розділ 12. Свято

Максим настільки закрутився у справах, що не встиг до дня народження Сергія розповісти правду. Він картав себе, кілька разів набирав текст зізнання у телефоні, але щоразу вирішував, що повідомленням такі речі не розповідають. Вирішив, що після свята обов’язково усе розповість.

Маргарита Михайлівна дуже постаралася і підготувала чудове свято. До Сергія прийшло багато друзів. Він також запросив і Ксеньку. Сподобалася йому вона. Така дотепна! Не думає про тренди, стріми та мейкап. З нею цікаво говорити.

Серж був щасливий. Прийшли всі. Навіть Мері прийшла з подарунком. Усі однокласники заздрили Великому, бо ні до кого Мері не приходила на свято.

Сергій тільки одному був засмучений та трохи злився на брата, що той не зізнався у всьому Мері. От якби він був тут, то бачив, яка ж Мері гарна. У білій легкій сукні. Наче морська піна. Ніжна та граційна.

Макс також картав себе. От чого не зізнався тоді в ліцеї, коли його з Віолеттою заскочила Мері?! Телепень! Був би зараз з нею.

Макс споглядав за святом та Мері у бінокль з тераси, де його ніхто не міг побачити, але він міг розгледіти все у бінокль.

Свято йшло за програмою. Аніматори веселили дітей. Мері, діти та батьки брали участь у конкурсах. Макс реготав та злився на себе ще більше.

З дорослих на святі були Мері, Маргарита Михайлівна, Роман Васильович та Віолетта. Казимир був найкращим другом Сержа. Така забава і без нього? Ніколи!

Мері мала чудовий вигляд. Макс кусав лікті, що не був поряд з нею. Білосніжна сукня, наче з його сну. А Мері була прекрасна, наче фея. Дівчина бавилася з дітьми, брала участь у конкурсах, сміялася, але в якийсь момент Макс побачив чоловіка похилого віку, який опирався на палку і підходив до Сергія. Чоловік був дуже схожим на його батька, на нього, на Сергія. Щось спільне та подібне можна було легко вловити. Максим одразу ж спробував знайти серед гостей свого батька, бо розумів, що ця людина тут не просто так. Батько стояв неподалік. Весь білий. Маргарита Михайлівна підбігла до нього та взяла за руку. Макс усім тілом сіпнувся. Він не чув, що говорив чоловік, але бачив реакцію тата та Сергія. Здивування, шок, нерозуміння. Мері також була неподалік. Макс кусав губи до крові. Він сам допустив таку ситуацію! Якби розповів їй все, то був би зараз разом з нею та родиною, а не ховався та нишком спостерігав за всім у бінокль.

Максим побачив, що чоловік спочатку поклав руку на плече Сергія, а потім уважно поглянув у його очі. У руках чоловік тримав якийсь подарунок. Максим не знав цього чоловіка і вирішив поглянути на реакцію батька. Серед усіх він швидко знайшов тата і помітив, що він тримався за серце. Максим кинув усе та швидко побіг на узбережжя, бо крім незнайомого чоловіка він побачив і Даню. Цьому покидьку точно не місце на святі. Хай його побачить Мері, хай вважатиму його брехуном, але псувати свято брату він не дозволить!

Максим нісся зі швидкістю світла, перестрибуючи невеликі паркани та квітники. Коли він добіг, то почув слова чоловіка.

– Залиш мене! – звертався він до Дані. – Це мій кровний онук. Я маю право робити все, що забажаю.

– Він не Горохов! – волав Даня.

– У його жилах тече моя кров! – навів свій аргумент чоловік.

– Що ти тут робиш?! – запитав Максим у Дані, який всіма силами бажав відтягнути старенького від Сергія.

– О! Максиме... Який же ти красень. Моя копія. Роман на мене так не схожий, як ти, – мовив чоловік.

Максим поглянув на тата, до якого підійшла дружина та знайшов очима Мері. Він розумів, що вона легко складе усі пазли та дійде висновку, хто є хто, але він мав бути зараз тут!

– Забирайся звідси! – гаркнув Макс до Дані. – Тобі було мало, що Мері носа розквасила? Я можу додати!

– Що ти знайшов у тій дівці? Такий же дурень, як і твій тато, – виплюнув Даня.

Макс не витримав, йому свербіли кулаки почухати носа Дані, але тут втрутилася Мері.

– Ти на дитячому святі! – стала між ними Мері. – Забирайся звідси, бо я можу й вдруге пояснити, – прошипіла Мері.

– Швидку! Негайно! – почувся чийсь голос.

Коли Макс озирнувся, то побачив, що батько лежить на піску, а мама намагається його привести до тями.

Максим підбіг до батька та спробував його підняти.

– Тату! Тату! – кричали Максим та Сергій.

Максим не бачив, що позаду стояв чоловік, щоками якого текли сльози й він картав себе:

– Сину, що ж я наробив? – шепотів чоловік.

– Максиме! – упізнав голос Мері Максим та побачив, що й старий чоловік впав на пісок та почав задихатися.

Максим швидко підбіг до нього. За всіма ознаками він зрозумів, що у чоловіка напад астми. У Сергія була астма також та усі члени родин знали, як діяти у подібних ситуаціях.

– У нього десь має бути балончик, – мовив Максим зігнувшись над чоловіком, але периферійним зором слідкуючи за станом тата. Макс побачив, що тато відкрив очі. Мері знайшла балончик та дала Максу. Максим зробив певні маніпуляції і відчув, як чоловік зробив впевнений вдих, поклавши свою старечу долоню на руку Макса.