Розділ 11. Піаноморе

Розділ 11. Піаноморе

Макс піднявся рано, ще до сходу сонця. Коли обговорювали з Валентином та Грінчем ідеї щодо реклами у соцмережах, Максим побачив відео, де піаніст грав на узбережжі, зустрічаючи музикою схід сонця. Це Максу здалося таким романтичним та щирим, що він знайшов телефон музиканта та написав йому, щоб дізнатись, чи буде він грати на пляжі знову у неділю. Отримавши стверджувальну відповідь, Макс поділився своєю ідеєю з Валентином.

– Ти гарно придумав, – погодився з ідеєю Валентин. – Що б ти не робив, чим би не займався, а все одно твої думки до Мері летять.

– Ой, можна подумати, що ти Божені повідомлення не строчиш? – знайшов, що відповісти Макс.

Друзі домовилися, що Валентин на своїй машині заїде за Максом, а потім вони поїдуть до Мері, бо Божена ночуватиме у подруги.

Макс бадьорий та щасливий спустився до кухні та подякував Ользі Петрівні, що вона все приготувала. Він встиг прихопити пледи, бо вранці могло бути прохолодно.

Валентин приїхав вчасно. Сонний, але у передчутті зустрічі. Вони швидко дісталися будинку, де жила Мері. Макс зателефонував та почув сонний голос дівчини. Вони проспали. Мері пообіцяла, що через десять хвилин вони будуть. Заспані, без макіяжу та особливих зачісок дівчата спустилися до машини. Максу Мері здалася такою домашньою, що хотілося її загорнути у плед, віднести у ліжко та дати їй можливість заснути на його плечі... Але у нього був план, який він хотів втілити.

Валентин вів машину до пляжу. Автівка швидко пересувалася пустими вулицями, бо Одеса любить поспати. На парковці вже були автівки, а парочки спускалися до Ланжеронівських плит, де стояло фортепіано і сповіщало своїм звучанням, що сонце незабаром почне сходити.

За інструментом сидів чоловік. Він грав настільки натхненно, що здавалося зливався з мелодією, яку грав та змушував перші сонячні промені з’являтися на горизонті.

Ліхтарі вже не освітлювали узбережжя, але скрізь можна було бачити парочки, які прийшли зустріти новий день, почути та побачити «Піаноморе» разом.

Дівчата ще досипали у машині, але Макс-варвар вирвав їх з царства Морфея, аби показати дивовижну красу. Валентин взяв кошика зі смаколиками, а Макс закутав дівчат у пледи.

Коли вони почули музику, то очі самі відкрилися. Це було божественно! Жива музика з шумом природи. Море, крики чайок та віртуозна гра...

– Яка краса, – мовила Мері.

– Не шкодуєш, що я висмикнув тебе з теплого ліжка? – запитав Макс на вушко.

– Ні. Тут дивовижно. Я раніше чула про світанок з музикою, але навіть уявити собі не могла наскільки це гарно та романтично.

Здавалося, що коханням просякнуто все довкола і чим більше сонячних променів з’являлося на лінії поєднання неба та моря, тим зростав градус кохання в атмосфері.

Макс обійняв Мері. На узбережжі панувала така романтика, що він таки наважився та поцілував її. То був такий ніжний поцілунок, ніби у напівсні. Пара втратила відлік часу, бо коли вони припинили цілуватися, то побачили, що сонце вже зійшло та сяє жовто-червоним диском над морем.

– Ум, ми все пропустили, – зажурено мовила Мері.

– Значить, що буде нагода та привід прийти сюди ще раз, – відповів Макс та знову припав до солодких губ Мері.

Коли вони відсторонилися один від одного, то Мері почала шукати очима подругу. Божена з Валентином були неподалік. Вони розстелили плед та вже діставали смаколики з кошика.

– А цим двом, аби щось їсти, – буркотів Максим.

– З кошика так смачно пахло, що я не втрималася, – зізналася Божена, дістаючи ще теплі сирники.

– На свіжому повітрі може розібратися вовчий апетит, – підтвердила Мері.

Друзі розташувалися на пледі, смакуючи сирники з кавою із термоса та насолоджуючись музикою.

Макс пив каву, але відчував на губах посмак поцілунку з Мері. Було зараз так добре, але черв’ячок сумління все одно гриз його. Він досі не розповів коханій дівчині правду.

Неочікувано Валентин піднявся та пішов до хлопця, який ніс з собою гітару. Валентин дуже добре грав, дівчата божеволіли від його гри.

Валентин щось сказав власнику гітари, дав якусь суму грошей та підійшов до музиканта, який грав на фортепіано. Валентин щось йому сказав, той кивнув та вони разом почали грати. Виходило гарно, феєрично та весело. Мелодія виходила запальною, хуліганською та змушувала всіх рухатись. Дівчата якраз встигли прибрати їжу та пледи і пустилися танцювати. Макс дивився, як витанцьовує Мері і чомусь ревнував. Її увага та захват належали зараз не йому. Макс озирнувся і подумав, що б це таке можна придумати, аби також зробити якийсь сюрприз. Квітів ще не носили, але очі Макса вихопили ятку з повітряними кульками. Поки дівчата запалювали, Макс придбав два фонтани з кульок у формі серця.

Це був неочікуваний та такий гарний сюрприз. І Мері, і Божена були щасливі та обидві поцілували Макса у щоки.

Вони чудово провели час, жартуючи, цілуючись та спілкуючись. Усі були настільки поглинені один одним, що не помічали спалахи камери.

Коли Валентин відвіз дівчат додому (з купою кульок у машині це було не зовсім зручно, але весело), то Макс уважно поглянув на друга.