Розділ 10. Екшен

Розділ 10. Екшен

Після обстеження Роман Васильович з сином поїхали додому. Лікар радив випити заспокійливе та заснути. Макс вмовив батька піднятися до себе в кімнату та прийняти ліки. Пообіцяв, що вони відсвяткують усією родиною його перемогу з рекламним проєктом у суботу ще й Валентина та Григорія запросять. Роман Васильович погодився, бо ще відчував біль та сил ну втому.

– Як твій проєкт? – запитав Сергій, коли Макс увійшов до його кімнати.

– Дякую, брате. Завдяки твоїй активності ми розгромили Горохова. Ото ж він був злющий. Як тобі це вдалося? Така кількість людей! – дивувався Макс.

– Тато завжди повторював: не май багато грошей, а май друзів хороших, – відповів Сергій усміхаючись. – Коли хлопці з команди дізналися, що то для тебе треба, то відгукнулися усі. Ну і друзі друзів долучилися. То сьогодні святкуємо перемогу? Уявляю, як тато радіє! – із запалом мовив Сергій. Він був радий, що брат визнав і його важливу роль у проєкті.

– Якраз з приводу тата я і хотів поговорити, – одразу спохмурнів Макс. – Він відпочиває. Спустимося до вечері та обговоримо усе, а святкувати будемо у суботу ввечері. Валентин також прийде та ще один учасник проєкту. Але він прийде не сам, а з сестрою, твоєю одноліткою та молодшим братом.

– Я не буду з малим панькатися! – ображено відповів Сергій.

– Не треба буде панькатися. Він досить самостійний хлопчик, – відповів Макс. – Спускайся до вечері. Чекає важлива розмова.

– Ого! Щось серйозне? – насторожився Сергій.

– Так, – коротко відповів Макс та вийшов з кімнати.

Маргарита Михайлівна знову приготувала смаколиків на вечерю. Макс навмисно спустився до вечері раніше, щоб попередити, що тато відпочиває, а їм потрібно поговорити. Матір також привітала Максима з успішним проєктом. Були в неї свої люди в офісі чоловіка, але ніхто не здогадувався, що у Романа Васильовича стався серце й напад.

Коли мама й брат були за столом, Максим попросив і Ольгу Петрівну до них долучитися. Її вважали також членом родини. Жінка була не просто помічницею, її любили, як бабусю, яка балувала усіх смаколиками, вміла тримати таємниці та давала добрі поради. У неї було своє житло, але у цьому великому домі в неї була своя кімната, де вона могла ночувати.

– Що сталося, сину? Ти такий серйозний та напружений, – почала хвилюватися Маргарита Михайлівна. – Чому тато не спуститься до нас?

– Мамо, це буде важливо, подумай та дай відповідь: коли ти помітила, що у тата проблеми з серцем? – прямо запитав Максим.

– Ну, – опустила очі Маргарита Михайлівна. Вона обіцяла чоловіку нічого не казати дітям і тепер не знала, що відомо Максиму і що можна казати.

– Мамо, усе буде серйозно. Сьогодні у тата стався серцевий напад, – вирішив розкрити всі карти Максим. – Коли йому стало краще, то ми поїхали до кардіоцентру. Я спілкувався з його лікарем. Коли тобі стало відомо про його проблеми з серцем? – знову запитав Максим, а Сергій та Ольга Петрівна зблідли, почувши його слова.

– Десь місяців вісім тому, на свята, йому стало зле, – почала жінка, а в очах забриніли сльози. Вона наче зараз бачила чоловіка на підлозі. Згадала, як кинулася до нього, як почала підіймати, плескати по щоках. Коли чоловіку стало трохи краще, він розповів про хворобу, бо не було сенсу приховувати. Саме Маргарита Михайлівна змусила чоловіка поїхати до клініки.

– Лікар сказав, що йому необхідно робити операцію на серці. І чим швидше, тим краще. Будь-які хвилювання, чи негативні, чи позитивні можуть відобразитися на його здоров’ї. Ми маємо вмовити його на операцію, – мовив Макс.

– Але ж ти знаєш тата. Він не уявляє себе без роботи. Фірма – його життя. Ще й цей Горохов втягнув його у ці вибори. Хай він скисне! – емоційно мовила жінка. – Я Роману неодноразово казала, що він має лягти на операцію, але робота для нього понад усе. Ти й сам знаєш. Я так зраділа, що сьогодні ти поставив того Горохова на місце, а тут нова біда.

– Що ти пропонуєш? – запитав Сергій. Він підозрював, що у брата є якийсь план.

– Треба вмовити тата лягти у клініку та зробити операцію. Я розпитав у лікаря деталі та попросив поставити його в чергу. Якщо тато погодиться, то через місяць-два можна буде робити операцію. Завтра я їду на роботу та намагатимусь вникнути у справи фірми. Але треба ще вирішити питання з тим депутатством. Не розумію, для чого тато погодився на ту пропозицію Горохова, – знизав плечима Макс.

Вони усі разом ще довго говорили, вечеря охолола, бо шматок у горло не ліз. Сергій також думав, як він може допомогти.

Після того як усі пішли до своїх кімнат, Сергій прийшов до брата.

– А як Мері? Як же ремонт? – запитав Сергій.

– З Мері все добре. Завтра я йду в офіс, але ми домовилися побачитися у неділю. Ремонт робить бригада професійних ремонтників. Будуть ще й у суботу працювати, – стомлено відповів Макс.

– То ти не сказав їй правду? – здогадався Сергій.

– Ще ні. Не було нагоди, – зізнався Максим.

– Не затягуй з цим, бо наша Мері хоч добра, але справедлива й чесна. Їй точно не сподобається, що її дурять, – резонно зауважив Сергій.

– Та я розумію все і сам не хочу брехати, – відповів Макс.