Розділ 9. Одні нерви

Розділ 9. Одні нерви

Макс встав раненько та зібрався до ліцею. Він попросив Ольгу Петрівну зробити кілька бутербродів з собою та прихопив кілька пиріжків, які ще вчора спекла Маргарита Михайлівна.

Валентин приїхав вчасно і вони рушили на машині садівника до ліцею. Машина бригади ремонтників вже була на місці, чоловіки якраз розвантажували будівельні матеріали. Максу здалося, що знову були якісь спалахи, коли він допомагав заносити фарбу до ліцею.

Ремонтники показали, що встигли зробити за вчора та намітили план роботи на цей день та четвер, бо Макс мав бути у четвер в офісі. Робота тривала злагоджено та якісно, виконроб подивився, як Макс з Валентином зробили ремонт у кабінеті Мері та запропонував долучитись до їх бригади, як реальним працівникам, бо все було зроблено хоч не зовсім професійно, але акуратно.

– З досвідом усе прийде, – мовив один з ремонтників. Усі вдавали, що вони працюють в одній бригаді та не палили Макса і Валентина не тільки через гроші, які мали отримати, але й бачили зацікавленість Максима Мері.

– Коли до нової квартири будеш дружину вести, чи будинок новий будувати, не забудь про нас, – жартував хтось з ремонтників. Між чоловіками панувала дружня атмосфера.

Сніжана Олегівна вже придивилася собі одного чоловіка з бригади. Тепер йому готувала бутерброди та за нього ж сперечалася з Іриною, бо інші робочі намагалися ігнорувати подруг, які тепер стали суперницями.

Віолетта раділа саме такому розвитку подій. Ремонт тривав. Ще й за такі невеликі гроші. Казимир із захватом весь тиждень розповідає, як вони грали у футбол з Максимом Великим.

Макс та Валентин почали робити ремонт у кабінеті поряд з класом Мері. Це був кабінет хімії. Володаркою кабінету виявилася невелика жіночка елегантного віку з живими очима, які сяяли добротою та мудрістю. Галина Василівна одразу ж підмітила зацікавленість ремонтників.

– Мій кабінет більший за клас Марії Іванівни та тут доведеться дещо пововтузитися, бо цього року випускники так захопилися експериментами, що стеля у деяких місцях чорна, – розповідала Галина Василівна.

– Це хотіли підірвати ліцей, щоб швидше випуститися? – пожартував Валентин, згадуючи свої шкільні роки?

– Ні. Хотіли, щоб їх на другий рік залишили, – відповіла вчителька.

Разом з Галиною Василівною узгодили колір стін та деякі ремонтні питання.

Цього разу Макс знімав жалюзі, наче цим все життя й займався. Обійшлося без крові та швидко.

– Маріє, а ти придивись до Максима. Хороший хлопець, – мовила жінка до Мері. – Де мої двадцять?

На обідню перерву до них приїхала Божена і вони знову пішли у затінок під дерева обідати.

Віолетта стояла біля вікна, коли почула уривок розмови вчительок.

– Та не може бути! – донісся голос Ірини Василівни.

– Я тобі точно кажу. Подивись, це точно він! Соцмережі не брешуть! – доводила подрузі Сніжана.

– Отакої! Це наша Мері собі мажорчика відхопила? От же ж пощастило, – зробила висновок Ірина, переглянувши світлини на телефоні Сніжани.

– І для чого увесь цей цирк? – здивувалась Сніжана.

– А для того, щоб деякі свого довгого носа не сунули! – втрутилася у розмову подруг Віолетта, яка зрозуміла про кого мова.

– Ой! Та ми за колегу переживаємо, – спробувала вигородити себе Сніжана.

– Угу, так я і повірила. Вони самі розберуться і без вашої допомоги. Якщо хтось з вас втрутиться, чи хоч слово скаже, то підете шукати нову роботу, – не на жарт розійшлася Віолетта. – Від завтрашнього дня йдіть у відпустку! У ваших кабінетах вже ремонт зроблено, немає вам чого робити у ліцеї. Сподіваюсь, що ви обидві мене почули та триматимете язика за зубами!

– Але ж... – спробувала заперечити Сніжана.

– Трудову віддати вже зараз? – поставила запитання Віолетта.

– Ні, ми все зрозуміли. Завтра йдемо у відпустку, – мовила Ірина, взяла під руку Сніжану та вони пішли.

– Що за робота? – мовила про себе Віолетта. – Наче по мінному полю ходиш. Одні нерви.

Цього разу Мері та Божена затрималися та зачекали, аби після роботи вони усі разом пішли до кіно. Під час обідньої перерви Валентин запропонував сходити кудись і переглянув анонси у кінотеатрах. Серед усіх фільмів він обрав та запропонував ввечері піти комедію. Усім сподобалася ця ідея.

Макс не очікував, що доведеться кудись йти після роботи ти не подумав про змінний одяг. У машині була тільки футболка з логотипом Playboy-зайчика. У Валентина була з собою запасна футболка, але коли вони вийшли до дівчат, то усі дивилися на Макса та його футболку, яка обліпила тіло, мов друга шкіра. Валентин аж приревнував Божену до друга, бо вона також розглядала м’язи Макса.

До кінотеатру вони поїхали на бусі садівника та без проблем взяли квитки. Макс попросив місця для поцілунків, хоч ні не що особливо не розраховував, але ж мріяти ніхто не забороняв.

Поки Макс купував квитки, Валентин придбав попкорн та напої.

Комедія усім сподобалася, але ще більше – коментарі Макса. Дівчатам животи боліли від сміху. Деякі глядачі кілька разів оберталися під час гучних вибухів сміху четвірки та мали невдоволений вигляд, але пари не зважали. Вони були щасливі сидіти поряд та жартувати. Коли виходили з кінотеатру, Валентин ліктем штовхнув Макса, щоб привернути його увагу. Неподалік стояв Даня Горохов з компанією. Невже повернувся?