Розділ 6. Push the horses!

Розділ 6. Push the horses!

Валентин стояв, як вкопаний, та кліпав очима у той момент, як Макс реготав, бо розумів, що нарешті його друг вподобав дівчину. Це ж треба! Макс бувало й жартував над Валентином, що його другу жодна дівчина не подобається та що Валентин закінчить свої дні у чоловічому монастирі. А тут така реакція! Поки дівчата займали шезлонги поряд, Макс помахав перед очима у друга.

– Не стій, як бовдур. Мені за тебе вже страшно, а що ж далі буде? – тихо мовив Макс, знущаючись з друга.

– Ой! – вигукнув Валентин, отримавши від Макса підсрачника.

– Божено, знайомся, – вирішив заповнити паузу Макс. – Це мій друг – Валентин.

– Святий? – запитала, усміхаючись Божена, а Валік стояв, як баран і не міг ані слова сказати.

– Де святий? – не зрозумів жарту Макс, а дівчата розсміялися.

– Аха-а, – розсміялася Божена. – То твій друг святий Валентин?

– А, ти про це? – дійшов жарт до Макса і він усміхнувся та подивився на Валентина, який стояв з очима у формі сердечок. – Якщо відверто, то святий, бо терпить усі мої вибрики, а в мене ще той бісясячий характер.

– А друг говорить? Чи надто скромний? – запитувала Божена, бо ловила на собі його погляд. Дівчина розуміла, що приваблива та сподобалася Валентину.

– Тю, не тільки говорить, але й співає, – відповів Макс. – На гітарі грає, ремонт робить, друг чудовий, дотримується здорового способу життя, працьовитий, не марнотрат, гарно заробляє... – нахвалював Валентина Макс.

– Ти мене продавати надумав, що так розхвалюєш? То все про мене? – нарешті подав голос Валентин. – Божено, у вас дивовижне ім’я і ви схожі на янгола.

– Дякую, – знітилася дівчина та опустила очі. Вона не очікувала компліменту та зашарілася.

– Так ми ж домовилися на «ти», – втрутився Макс, бо помітив, що й Божена зацікавилася Валентином. – Я ж обіцяв компенсувати душ з лимонаду. Як щодо кави? Морозива? Мохіто? – запитав у Мері Макс, бо Божена та Валентин влаштували «дивоглядки».

– Я б не відмовилася від морозива, – відповіла Мері, поглянувши на подругу. – Для мене та Божени два фісташкових.

– Не складеш компанію? Бо я бачу, що вони надовго зависли, – показав на Божену та Валентина Макс.

– А ти сам дороги не знайдеш?

– Мушу тобі зізнатися, що я страждаю на топографічний кретинізм. Можу не знайти дорогу назад. Будь моєю рятівницею, – мовив Макс, благально склавши руки.

– Добре, йдемо, бо ще, борони Боже, загубишся, хто ж тоді ремонт робитиме? – жартувала Мері.

– От бачиш, який я безцінний, – мовив Макс, а Марія закотила очі.

Пара пішла до кафе, де Максим одразу ж заплатив ще за два шезлонги, попросив поставити парасольки. Поки Мері обирала морозиво, Макс десь дістав волейбольний м’яч.

– Поглянь, що в мене є, – показав свою здобич Макс.

– Чудово! – відповіла Мері.

З морозивом та м’ячем пара повернулася до шезлонгів, де Валентин спілкувався з Боженою.

– Я ж казав, що голос проріжеться, – жартував Макс, показуючи на Валентина.

– А в нього просто іншого виходу не було. Божена – медичний працівник, то знає, як вилікувати будь-який недуг, – мовила Мері.

– Тоді Валентин буде їсти морозиво дуже обережно, щоб знову не втратити голос, – знову підколов товариша Макс та подивився у бік Мері, яка, встигла з’їсти морозиво та знімала сукню, аби піти у воду.

Коли Мері разом з Боженою вирішили зайти у воду у спокусливих купальниках, Валентин вирішив таки відповісти товаришу такими ж шпильками.

– Що, друже, тепер ти дар мови втратив? Випускай своїх жаб у гру. Тільки не перестарайся, – застеріг Максима Валентин.

– То тепер ти не шкодуєш, що я тебе втягнув у цю авантюру та розбудив сьогодні вранці? – запитав Макс.

– Не шкодую. Але відчуваю, що ти можеш пошкодувати, якщо не приєднаєшся зараз до Мері у воді. Поглянь, он вже якийсь пикатий біля неї пірнає надто активно, – відповів Валентин, роздягаючись, бо той пикатий був з другом, який намагався заговорити з Боженою.

– Так, треба гнати тих морських коників. Хай гребуть звідси. Отут хочеться дещо змінити класика і сказати: Push the horses! Push them! Немає чого на чужих дівчат заглядати! – обурився Макс та почав знімати шорти під якими були плавки у жабенята.

– От зараз побачать твої плавки та злякаються, – жартував Валентин і вже йшов до води.

– Головне, аби ти свідомість не втратив, бо при Божені перетворюєшся на німого. Не пізнаю тебе, – відповів Макс тримаючи курс до дівчат.

– Як водичка? – запитав Валентин, бо один з «коней» вже показував Божені свої зуби. А вона ж не стоматолог! От кінь! Йому не до медпрацівника треба, а до ветеринара!

– Освіжаюча, – відповіла Мері.

– Пропоную зігрітися, граючи у волейбол, – мовив Макс, привертаючи увагу дівчат.

– Чудова ідея! – зраділа Божена та підпливла ближче до Валентина.