Розділ 4. Компромат

Розділ 4. Компромат

Макс погано спав вночі, йому снилися жахи, що Мері закохалася у Валентина, а батько вигнав його з дому, бо він ледацюга, що Серж тепер Валіка називає братом та про Макса усі забули.

Вранці Максим прокинувся без будильника. Спробував струсити з себе нічні переживання, але навіть прохолодний душ це не зміг зробити.

– Хай йому грець! – вигукнув Макс, зрозумівши, що вчора забув кинути футболку садівника, яку він позичив «для справи» у пральну машину, а весь його одяг, навіть, білі звичайні футболки «кричать» про брендовість. – Точно! Валік! – вигукнув Макс та набрав номер телефона друга.

– Привіт! Ого, це ти мене сьогодні будиш? Я вже прокинувся, – почув Макс з динаміка телефона.

– Привіт! Так, сьогодні встав рано, а все через тебе, – визвірився на Валентина Макс.

– І що я вже накоїв? – здивувався Валентин.

– Ти мені наснився!

– Сподіваюсь, що не у червоному пеньюарі та стрінгах? – жартував Валентин.

– Збоченець, – одразу усміхнувся Макс, пізнаючи свого товариша. – Краще б у пеньюарі.

– Навіть так? Тоді це ще питання, хто з нас збоченець. І що ж тобі наснилося? – поцікавився Валентин.

– Що Мері закохалася в тебе, – зізнався Макс.

– От щодо цього можеш не переживати. Після того, як ми з тобою у восьмому класі побилися через Олю Лонську, в мене зникло бажання переходити тобі дорогу на любовному фронті, – відповів Валентин, згадуючи шкільні роки.

– Угу, в мене досі шрам на вусі є від твого укусу, – почав реготати Макс.

– Ну, я ж не винен, що ти такий солоденький, – знущався й далі Валентин. – То чого ти телефонуєш? Чи про свій шрам вирішив нагадати?

– Слухай, я вчора забув випрати футболку. В тебе є щось для мене? – нарешті поставив запитання Макс.

– Слухай, ти вже як дівчина – повна шафа одягу, а ти голосиш, що немає що одягнути, – знущався й далі Валентин.

– Я ж не можу одягнути брендові лахи. У твоїй кімнаті немає твоїх речей, у садівника сьогодні вихідний. Я ж не піду топлес?

– Ооо, деяким вчителькам такий розвиток подій сподобався б, – жартував Валентин й далі. – У Сержа попроси.

– Який у нього розмір, який у мене. Мені на ніс його футболки, – мовив Макс. – Та й у нього брендові речі.

– У Сержа є купа речей оверсайз, що там два тебе поміститься. Ти б бачив, як він з Казимиром штурмували секонд-хенд у пошуках одягу, – розповів Валентин, а Макс вже вкотре дорікав собі, що він зовсім не знає свого брата.

– Дякую. Піду розкуркулювати молодшого. Але візьми, будь ласка, про всяк випадок футболку для мене, якщо цей жаднюга мені нічого не дасть, – попросив Макс.

– Добре. Повір, там є що розкуркулювати. До зустрічі. Я через хвилин сорок буду в тебе, – мовив Валентин та завершив розмову.

Недовго роздумуючи, Макс постукав до кімнати молодшого. Сергій ще спав, але відкрив очі, коли до його кімнати постукали.

– Доброго ранку, братику. Як спалося? – почав Максим.

– Доброго. Що це в лісі здохло, що ти вирішив мене провідати з самого ранку? Вирішив півнем підробляти та будити усіх? – сонним голосом мовив Сергій. – Вибач, але мені не потрібні такі послуги. Йди тата будити, може там тобі заплатять.

– Та я з іншого приводу. Ось, – мовив Макс та показав Сергію ближче дві брендові футболки на плічках, які дуже подобалися Сергію і він їх випрошував у Макса поносити. – Пропоную обмін. Дві мої на дві твої.

– Ого! З чого б це така великодушність? – підозріло запитав Сергій.

– Мені немає що одягти до Мері. Вчорашню футболку я позичив у нашого садівника і забув її вчора випрати. Виручай! – щиро зізнався Макс. Вирішив хоч тут не брехати і Сергій оцінив його слова.

– Добре. Є у мене кілька варіантів на тебе, але не впевнений, що тобі сподобається футболка з принтом кролика на спині, – відповів Сергій.

– А крім кролика нічого немає? – запитав Макс вже уявляючи, як Валентин реготатиме з нього.

– Зараз щось знайдемо, – відповів Сергій та підійшов до своєї шафи.

Сергій був дуже педантичним, увесь одяг висів на плічках, або акуратно був складений на полицях. Хлопець швидко зорієнтувався та серед усього одягу дістав три футболки й простягнув брату.

– Міряй, – мовив Сергій, а Макс розвернув першу футболку із логотипом Playвoy.

– А є щось не таке провокативне? – з надією запитав Макс та вже уявив, як на нього дивляться Сніжана та Ірина.

– Ти приміряй, щоб ми з розміром визначилися. Думаєш, що я дозволю тобі усі мої футболки розтягнути на твою гору м’язів? – запитав Серж та дістав свій телефон. Це ж така нагода зробити незабутні фото!

Максу нічого не залишалося і він одягнув футболку. Йому потрібен був більший розмір, бо тканина надто обтисла його рельєфне тіло. Поки Макс ледь дихав у футболці з логотипом Playвoy Серж зробив кілька фото.

– Агов! Ми так не домовлялися. Що ти робиш? – обурився Макс, але вже було пізно, Серж встиг зробити кілька вдалих кадрів.