Прозріння

Прозріння

Всі початки початків з любові!

Дикі, пристрасні і гонорові…

Після раптового розриву стосунків з Назаром Ельвіра так і не з’явилася того дня на власній фірмі, а віднедавна колишній коханець все-таки повернувся туди через годину після виконаної роботи у офісі Олександра. Назарій зайшов у свій невеличкий кабінет, що більше скидався на таємну кімнатку хакера з фільмів про шпигунів, і швидко зібрав усі речі, що належали йому, а не були власністю Ельвіриної установи. Потім він написав заяву «за власним бажанням», відніс її у відділ кадрів і був готовий провозитися із оформленням звільнення кілька годин.

Хоча процедура була малоприємна, але хлопець усміхався. Йому подобалося працювати на Ельвіру, але ще дужче радувала його несподівана свобода від владної і некоханої людини, яку він помилково прийняв за «свою долю».

 У відділі кадрів він на довго не затримався:

- Ельвіра мені вже зателефонувала і дала розпорядження щодо вас… - ввічливо, але без особливої симпатії мовила літня жінка, простягаючи кілька документів на підпис та рештки зарплати разом з трудовою книгою, які вже давно чекали на свого власника.

«Оперативненько!» - подумав Назар без жодної краплі іронії, ховаючи у рюкзак невеличку теку з паперами.

Він не був засмучений, що лишився без роботи, бо знав, що в столиці безліч вакантних місць з його фаху. Такий спеціаліст як Назар завжди зможе знайти яку-небудь фірму, може, не одразу з високою заробітною платою та престижністю, але й жебракувати не доведеться – це факт!

Він і не помітив, як доїхав додому, адже увесь час думав про сьогоднішній день. Події здалися йому кадрами з простенької романтичної комедії, а може і мелодрами. Він точно не знав, адже ніколи не любив фільми цих жанрів.

Що робити у подібних ситуаціях Назар також не розумів.

- А краще б дивився те мило, то, можливо б, і зі стосунками розібрався б… - сміявся сам із себе хлопець, а тоді згадав, що зголоднів, бо за день крім кави, звареної Зорею, у шлунку нічого не було.

- Алло! Можу я замовити піцу «Чотири сезони»? Так, велику! Дуже дякую! Записуйте адресу… - цей ресторан був давно перевіреним постачальником «їжі богів», тому він почав терпляче очікувати на приїзд кур’єра.

 Назарій зручно вмостився на канапі і спробував розслабитися переглядом улюбленого детективу. Фільм не сприймався так, як раніше. Постійно доводилося повертатися назад, перемотувати моменти, які він пропускав, оскільки думки про те, що Зоряна кинула його ненавмисне, не давали спокою. Він не міг слідкувати за діями екранного слідчого, адже тепер знав, що Олександр запропонував Ельвірі руку й серце, а це означало  одне – Зоря вільна!

- Вона самотня, я теж… - складав прості головоломки недосвідчений слідопит, доки справжній професіонал завершував чергове розслідування на моніторі.

Назар натиснув на паузу і закрив ноутбук. Взяв телефон і почав гортати збережені контакти. Через хвилину він згадав, як видалив Зорянин номер ще після першого побачення з Ельвірою. Тоді він вважав це правильним і достойним рішенням, адже вірив у те, що стосунки з Ельою повинні були перерости у щось серйозне, і зраджувати чи обманювати її він не збирався.

- Хай йому грець! - вилаявся хлопець, який, відтворюючи по пам’яті номер, вдесяте потрапляв не на бажаного абонента.

Лишалося одне – поїхати наступного дня знову в офіс до Олександра і спробувати поговорити із Зоряною, але цього разу тільки відверто і прямо, як раніше, як тоді, коли вони були просто друзями… Найкращими на всій планеті!

Дивна річ це кохання… Буває, що достатньо одного погляду, єдиного раптового дотику – і ти вже по вуха закоханий у неї чи нього. Іноді потрібно декілька побачень, аби зрозуміти – це твоя людина на все життя. І лише зрідка після багаторічного знайомства до тебе приходить прозріння під назвою любов!