Непара

Непара

Ці шляхи розійдуться невдовзі…

Бути разом вони вже не в змозі…

Небо затягнуло хмарами, і вранішнє сонечко відтепер було під сімома замками у темниці злої чаклунки Печалі з очима осіннього кольору. Вулиці були людними, тільки тепер пішоходи ховалися під парасольками, мов грибочки, що купками повитикалися з-під землі в лісі після рясного дощу.

«Так сумно… і… гарно…» - подумала засмучена Зоряна, спостерігаючи за містом з балкону багатоповерхівки, який був відведений для курців. Дівчина не мала цієї жахливої звички, але все ж любила бувати у тому місці. Звідти можна побачити увесь Київ, а краєвид на столицю зачаровував щодня по-новому, по-особливому…

- Ах, ось де ти! Я тебе скрізь шукаю, - підійшов зі спини до подруги Олександр. - Усе давно відремонтовано! Можеш приступати до роботи…

- Так, так. Звісно… Я зараз, - Зоря ніби отямилася від глибокої задуми, а її руки помітно затремтіли.

Можливо, несподіваний чоловічий бас налякав зосереджену на своїх роздумах дівчину, а, може, вона просто змерзла від свіжого подиху осені, що з’явився після перших крапель дощу.

- Щось трапилося, Зорю? – схвильовано запитав Олександр.

- А? Що? – економістка точно думала не про свої обов’язки, а про щось особисте і дуже важливе. - Та ні… Нормально все…

- Не можеш його забути?.. Тому, мабуть, і сховалася подалі? – посміхнувся Олександр. – Так скажи йому про свої почуття. А раптом він теж… того ще… любить тебе?..

Зоряна різко повернулася до друга, ніби хотіла прочитати з його обличчя те, чого вона ще не знала.

- У нього дівчина взагалі-то чи ти забув? – вона округлила свої і без того великі очі та чекала на відповідь.

Сашко усміхнувся ще ширше і  промовив:

- Відсьогодні немає! Я зробив їй пропозицію, і вона, уявляєш, погодилася!

Щастю Алекса не було меж! Він не соромився того, що зараз ділиться найприватнішою новиною з колишньою дівчиною, яка ще донедавна була у перспективі його майбутньою дружиною.

- Ого! Он воно як?! Вітаю! - Зоря щиро зраділа почутій новині, хоча і не сподівалася на таку звістку.

Вона думала, що Сашко захоче повернути їхні стосунки, хоча десь глибоко в душі розуміла, хто насправді був йому потрібен:

 - Я завжди відчувала, що вона в тебе на першому місці, тому у нас і не склалося! І це нормально. Чудово, що ти усвідомив це для себе!

- Можливо… Я не знаю, як було раніше, але зараз… Після сьогоднішньої її згоди я не можу думати про когось іншого, окрім Елі!

- Це класно! – усміхнулася Зоряна.

Їй було важливо бачити друга у такому гарному настрої. От би і в неї так все склалося, щоб і вона була впевнена на сто відсотків, що знайшла саме ту, свою людину! О, вона б тоді нікуди його не відпустила!..

- Слухай, я напевне знайду собі іншу роботу, бо у вас через мене будуть постійні сварки… - зробила вчасне припущення Зоряна.

- А оце вже удар нижче поясу, крихітко! – звичайно ж Сашку такий поворот подій не подобався, адже головний економіст, тим паче давно знайома людина, якій він довіряв, як самому собі, - і йде?! Це не входило в його плани, тому і засмучувало…

- Ти ж і сам знаєш, що я права… - Зоряна взяла Алекса за руку і стисла її. - Ельвіру не зупинить навіть той факт, що у нас далі поцілунків нічого ніколи не заходило!

- Це точно… – почухав потилицю Олександр і схвально закивав. – Добре, я згодний… Може, тобі допомогти чим-небудь? Ну, там… дати рекомендації чи що?

- Ні, дякую, - засміялася дівчина, бо незручна ситуація заходила все далі в глухий куток. – Напевне, відкрию власну справу. Грошенят трохи є, сам знаєш... Складу бізнес-план! І, може, хтось зацікавиться і погодиться бути інвестором чи співвласником… моєї фірми…

- Ого, які ідеї! Я впевнений, що в тебе все вийде! Але… раптом чого, то звертайся, не відмовлю!

- Окей, друже… Обов’язково!

Сашко зрозумів, що розмова закінчилася, а Зоря хотіла ще побути сама, тому він поспішно залишив балкон для дівчини. Вона знову повернула свій погляд на мокрий від дощу та сліз Київ і наздогнала останню думку, яку перебив Олександр своєю появою. Вона не знала, як, але починати новий етап у її житті потрібно було… Такий сірий, похмурий день не дуже надихав Зоряну, але шукати підтримки у природи вона не збиралася. Дівчина зробила глибокий вдих і нарешті повернулася в приміщення…