Ну, нарешті!

Ну, нарешті!

Ти так близько – на відстані подиху…

Іще мить… заіскримось від пороху...

Не встигла Руслана переступити поріг офісу, як її зустріли букетом зі ста і однієї троянди. Але ця композиція не була банально-розповсюджена, типу сто червоних і одна посеред них одинока біла, мовляв, це – ти, така ж виняткова, особлива, бла-бла-бла… Подібні вона неодноразово вже отримувала від колишніх коханців… Ні! Цей нагадував оазу з райського саду. Від нього віяло легкістю та свободою і, одночасно, полонило  пристрастю та спокусою… Ці квіти були хамелеонами: переливаючись у кольорі, вони мали властивість кожної миті змінювати настрій і почуття своєї власниці. Бездоганність і різнобарв’я у кожному бутоні… Perfecto! Belissimo! Grazia!

- Привіт! – зустрів милою усмішкою Руслану Макс. – Ці квіти тобі замість сотні вибачень, на які ти заслуговуєш!

- Ну, привіт… Я так розумію, сестра повернулася додому? – одразу оцінила ситуацію психологиня.

- У яблучко! – продовжував усміхатися чоловік, від чого в Руслани запаморочилося в голові, і вона ледь стримувалася, аби просто тут і зараз нахабно не зірватися і не поцілувати цього бажаного мужчину.

Ох, як би вона в нього увіп’ялася! Так, щоб цьому сильному і мужньому Ахіллесу мову відібрало від її пестощів! А тоді… секс! До повного виснаження! До втрати сил і свідомості!

Руслана поправила рукою свою бездоганну зачіску і зловила себе на думці, що три місяці голодування давалися взнаки… Такого тривалого посту у неї ще не було років із… вісімнадцяти... Відколи це вона така скромна?.. Відповідь стояла перед психологом.

- Руслано… тут така справа… Ми із сестрою запрошуємо тебе на сімейну вечерю… Я пришлю адресу в повідомленні. Сподіваюся нам не буде відмовлено? – цілуючи жіночу руку на прощання, запитав Макс.

Вона лише усміхнулася, але відповідь уже точно знала.

 - До речі! Здається, сестра дає мені зелене світло… стосовно тебе… Тому знай: я не втрачу такої можливості! Можеш навіть не пручатися… – чоловік багатозначно підморгнув Руслані, а тоді зник так само неочікувано, як і з’вився, залишивши зачаровану психологиню сам на сам з її сміливими фантазіями:

- Ех…