Пакунок під дверима

Пакунок під дверима

Кожна жінка в душі Попелюшка!

Лиш три слова скажи їй на вушко...

Подруги доїдали кожен своє відеречко з морозивом. Руслана обрала смак тропічних фруктів. Вона згадувала про свій недавній відпочинок , коли зустріла такого сексуального і гарячого красунчика Макса. Раніше вона бажала б стерти з пам’яті ті спогади. Але віднедавна зрозуміла, що чоловік був вартим її уваги, і вона буде продовжувати боротися за його серце.

Зоряна їла десерт із полуничним смаком. Їй завжди подобалося все солоденьке: і страви, і парфуми, і чоловіки… Назар був саме таким ласим шматочком, але не її…

Марічка смакувала шоколадним морозивом, саме таким, як її пригостив Олег в перший вечір, коли дівчина була в нього в гостях. Зараз воно було іншим – гіркуватим, жирним і в’язким.

Ванільне купила Карина. Саме такого кохання відтепер вона прагнула - зовсім протилежне до того, що було в неї з босом…

Фісташкове їла Лєра. Це був смак згасаючого літа, під час якого дівчина втратила найважливіше, що мала в житті – кохання! Щире, міцне і справжнє! Воно так само, як і десерт, розтавало у відеречку, заливаючи за собою легкий осад і присмак…

Морозиво для жінок завжди було заспокійливим препаратом чи взагалі чарівним зіллям. Здавалося, що після останньої ложечки цієї солодкої холодної страви дівчата одразу знайдуть шлях до вирішення всіх проблем, а запитання, недомовки та негаразди залишаться в минулому. І недаремно їм це відчувалося, адже невдовзі, мов вирок долі, пролунав дзвінок вхідних дверей…

- Ми когось чекаємо? – здивовані жінки переглянулися. - Може, хтось щось замовляв? – Руся ставила питання, а всі решта тільки знизували плечами. – Тоді це сусіди?

- О, ні… О пів на першу ночі? – одразу відкинула цей варіант Марічка. - У мене тут народ нормальний та адекватний, тому навряд чи!

- А раптом комусь потрібна допомога, а ми сидимо і ребуси розгадуємо?! – підхопилася з місця Валерія, а за нею й інші чотири небайдужі до чужого горя добрі душі.

- Там нікого немає, - чомусь пошепки сказала Марічка, заглядаючи у дверне вічко. – Лише… якийсь пакуночок, - ледь втрималася, щоб не зойкнути, схвильована дівчина.

- Може, то… бомба?! – Карина жахнулася від своєї думки і прикрила широко розтулений рот  рукою.

- Дівчата, спокійно! Ми не настільки круті і багаті, щоб нас вбивати! – вирішила взяти ситуацію в свої досвідчені руки, завжди розважлива Руслана.

Дівчина впевненим рухом відчинила двері і швидко забрала невідому коробочку до оселі.

- Зараз дізнаємося, що тут у нас? Може, підлітки вирішили повеселитися, і ми всередині знайдемо якусь звичайну… собачу какулю? - пожартувала психологиня, щоб зменшити напругу у квартирі, а тоді розкрила темно-червоний бокс.

- Це каблучка? – зойкнули в один голос подружки, оцінивши вміст. – Вау!!!

- Схоже на те… Тільки для кого? Ану, коліться! – усміхнулася Руслана.

Усі розводили руками, вдивляючись в обличчя одна одній, щосили намагаючись розгадати нову загадку тієї ночі.

- Правильно! Ну, що ж, леді… Адресатом може виявитися будь-хто з нас!.. –  Руслана одягла маску Бенедикта Камбербетча із серіалу «Шерлок», склала пальці рук у замок і піднесла до обличчя, розмірковуючи. – Так! Знаю, що ми зробимо! Пропоную, скористатися методом «Попелюшки» і всім по черзі примірити обручку!

- Руся, ти – геній!

- Усе геніальне - просто! – підсумувала психологиня і першою спробувала одягти на безіменний палець каблучку, але та виявилася для неї замалою. – Хм, шкода… Ну, дами, хто наступний? Марічко, може, це твій Олег Олегович таким чином вирішив розрулити вашу непросту ситуацію в офісі, покликавши тебе заміж?

- А було б непогано! – зраділа дівчина і повторила ритуал, але і для неї прикраса була затісною. – Власниця точно має тоненькі довгі пальці…

Дівчата оглянули свої тендітні руки і знову різко сховали пальці в кулачки.

 - Карино? – заглянула в очі подрузі пані-детектив. – Спробуєш?..

 - Я... буду останньою… - сумно опустила очі дівчина. – Сьогодні точно не мій день!

 - Тоді, Зорю, може, ти б своє щастя випробувала?

 - Ой, Русю, щось зовсім не хочеться… - скривилася подруга. – Якщо цей перстень адресовано мені, то скоріше за все від Сашка… А я не думаю вже у цьому напрямку… Та і взагалі, мені подібний сюрприз робили одного разу, і тоді та витівка нічим хорошим не закінчилася!

 - Лєро, залишаєшся ти… - Руся простягла сусідці каблучку і завмерла в очікуванні.

 Валерія мляво взяла перстень в руки, бо була певна, що її коханий в цей час скоріше за все ніжиться в обіймах іншої, а не грається в Ромео і Джульєтту. Але остання крапля надії все ж допомогла зробити важкий крок, і – вуаля!

 - Ну, ми, жінки, і дурепи! – вигукнула захоплено Марічка, коли колечко опинилося на своєму власнику і почувалося на пальчику Лєри ідеально.

 - Дзвони Толі! Чого чекаєш?! – не втрималася Зоряна, яка ще десь глибоко в душі вірила, що справжнє кохання таки існує.