Коли все на своїх місцях

Коли все на своїх місцях

За рожевими окулярами

Загубилися, заблукали ми…

Наступного ранку після спекотного сеансу, під час якого Руслана познайомилася із молоденькою пасією Аполлона, дівчина йшла на роботу без настрою. Її дратувало все: неввічливі водії, ранкова задуха і затори, а також усі майбутні клієнти, які записалися на сьогоднішній прийом. Вона знала, що так налаштовуватися на робочий день непрофесійно, але ж…

Тільки-но психологиня переступила поріг клініки, як побачила біля зони ресепшн до болю знайому постать. Красень із тропічного курорту активно жестикулював і щось наполегливо вимагав від тендітної наляканої працівниці.

- Руслано Юріївно… А… це до вас! – одразу замість привітання погукала лікарку людських душ сполохана секретарка.

Звичайно, кваліфікована психологиня передбачила цю ситуацію, тому була цілковито готовою тримати оборону, а за необхідності навіть дати відсіч чоловікові, невдоволеному новою поведінкою його коханої. До того ж Руся за будь-яких обставин хотіла побачити ще хоч разочок своє нездійсненне кохання.

- Доброго ранку! Пройдіть, будь ласка, до кабінету, - незворушно звернулася до чоловіка Руслана і відточеним жестом запросила до своїх скромних володінь.

- Для когось, можливо, він і добрий… - буркнув чоловік і прослідував до стильної кімнати із білим шкіряним диваном та такими ж двома кріслами.

- Прошу вас про єдине… - сказала жінка, сідаючи за стіл у вишукане крісло. - Обійдемося без передчасних висновків та образ? Я залюбки дам відповідь на всі ваші запитання…

- Звичайно дасте! Куди ж ви подінетеся? – зручно вмощуючись у кріслі навпроти, огризнувся розлючений красень. – Лише вдумайтеся, один-єдиний сеанс, а Юлі й слід простиг! Де мені тепер її шукати накажете?! Якщо з нею щось трапиться, я з вас спитаю! Теж мені Пані-Вершителька людським доль!

- Так, я попросила ж… - Руся склала довгі пальці у замок і поклала руки перед собою. – По перше: Юлія – доросла жінка, а не маленька дівчинка! Вона  має право самостійно вирішувати, що їй робити…

- Та що ви кажете?! Доросла?! – чоловік так розчервонівся від люті і крові, що прихлинула до обличчя, що Руслана навіть злякалася, але тримала себе в руках і не видавала побоювань. – Та ви розумієте, що Юлі тільки вчора виповнилося вісімнадцять?! Вона закінчила лише перший курс навчання у виші! Жодного дня не працювала і життя, як такого, не бачила! Реальний світ її за пару днів пережує і виплюне! А мені потім з цим як жити?

Очі психологині округлилися, оскільки вона не могла припустити, що такий дорослий і солідний мужчина міг зустрічатися із неповнолітньою студенткою, ще й грати роль такого собі папіка-тирана. Звичайно ж, ці думки жінка залишила при собі, вголос сказала інше:

- Послухайте, будь ласка… Ви… самі винні… Усі оті ваші жінки… постійні заборони і цілодобовий контроль… Втеча Юлії – наслідок вашого до неї ставлення! А я тільки сказала, що вона повинна прямо сказати вам про те, що їй не подобається, що вона варта (як і кожна інша жінка!) поваги та розуміння. Почніть змінювати себе. Залиште… розгульне життя в минулому! А там, дивіться, може, вона й сама до вас повернеться…

- Я щось не… Ви не розумієте… Руслано… Я перепрошую, як вас по-батькові? – чоловік змінив вираз обличчя із диктатора на жертву.

- Можна просто Руслана…

- Добре… Оце все, про що ви кажете, я робив заради неї, Руслано! Не заводив ні з ким серйозних стосунків, бо, бачте, її дратували всі мої жінки! – він виглядав розгублено, але психолог, здавалося, і сама не знала, що робити і як сприймати все почуте. – І одна не така, й інша її бісить, вибачте на слові…

- Ні, це ви мене пробачте! – вперше не витримала і не дослухала клієнта Руслана. – Яку нормальну жінку не дратували б суперниці?!!

Руся аж встала з крісла і вийшла з-за столу. Вона увімкнула кондиціонер, як тільки зайшла до кімнати. Але зовсім забула про те, що він несправний, тому тепер ледь дихала у задушливому кабінеті.

- Та які вони їй суперниці?! – Аполлон сам не усвідомлював, як перейшов до відвертої розмови із людино, яку бачив вперше в житті – мабуть, таки вона була гарним спеціалістом. - Юля чудово знає, що вона – найдорожча людина в моєму житті! Що я ні на кого її не проміняю… І, до речі, саме цим Юлька і користується постійно!

- Оу! Як це по-чоловічому… - Руслана різко розвернулася, ніби від удару блискавки, і кинула співрозмовнику в обличчя вже зовсім не професійну фразу: - Розкидатися клятвами про кохання і одночасно зраджувати!

- А це тут до чого?!– красунчик аж рота роззявив від неочікуваного звинувачення у свою адресу. – Я, звісно, люблю свою сестру, але…

- Сестру? – і тут вже Руся вкрилася багрянцем, нарешті зрозумівши дивну ситуацію.

«Боже, яка я ідіотка! – ледь не вигукнула психолог, доки чоловік робив якісь висновки та проводив паралелі. – Сестра! Звичайно ж, сестра! Я через це кохання зовсім голову втратила...»

За мить красунчик також склав всі пазли і почав голосно сміятися.  На його очах виступили сльози, а він все не міг зупинитися. Він дивився на Русю і щоразу заходився наступною хвилею істеричного сміху.