Відверто-п’яні розмови

Відверто-п’яні розмови

Не час на образи чи відчай!

Лиш вчинок! Твердий! Чоловічий!

Теплий яскравий вечір на морському узбережжі завжди людний і веселий. Відпочивальники прогулюються вздовж набережної великими гучними гуртами або інтимно-тихими парами. Усі заклади палахкотять гарячими вогниками, запрошуючи до себе відвідувачів. А ті і не проти провести приємний час у затишній атмосфері ресторану чи потанцювати під енергійні звуки у котромусь із приморських клубів.

Море – місце, де люди знаходять душевний спокій, рівновагу, себе. Де можна насититися не тільки вітамінами та мінералами, але і набратися наснаги на ввесь рік. Збагатитися життєвими силами і новими ідеями. І головне – оживити стосунки із своєю половинкою, переживши романтичні моменти та події. Якщо ж такої людинки у вас немає, то саме на морському узбережжі ви можете знайти своє кохання!

Це все про море! Єдине, що не пасує цьому слову – це самотність…

- І довго ти ще тут сидітимеш? – Ліка нахилилася до вкрай засмученого та збентеженого Анатолія, який сидів самотньо вже більше години в орендованому порожньому ресторані і рахував обірвані пелюстки троянд. – Толю… Я персонал розпустила… Музикантів теж…

Чоловік не рухався. Не такого він очікував від гарно спланованої відпустки і продуманої до дрібниць пропозиції руки та серця. Замість того, щоб зараз, після отриманої позитивної відповіді Валерії, святкувати з майбутньою нареченою, потопаючи у хвилях щастя та слухати романтичні мелодії кохання від найкращих музик містечка, він був сам – розбитий, покинутий, забутий…

- Ліко! – раптом викрикнув ім’я подруги, буцаючи величезний букет білих троянд, що не дісталися адресата. – От, скажи, будь ласка, чому вона так зі мною вчинила? Як вважаєш? Ти також жінка! Може, поясниш таку поведінку… Невже я її чимось образив? – останнє запитання покинутий чоловік ледь зміг вимовити.

- Не знаю… - знизала плечами Ліка і присіла поруч. – Хіба… здогадалася, що ти будеш звати заміж, та й злякалася… Можливо, має сумніви щодо подальшого сумісного проживання… Якщо Лєра не готова до таких серйозних стосунків, то могла розгубитися… Вона ще дівчинка…

- Та, ні… Тут щось інше… - Анатолій, як і кожен на його місці у подібній ситуації, шукав чи-то пояснень, чи-то виправдань коханій, не маючи сил вірити у зраду. - Лєрочка із самого початку прагнула нормальних прозорих дорослих рішень і... хотіла так, щоб на все життя!

- Саме це я і маю на увазі, Толю… - подруга так переживала за товариша та його вражені почуття, що легенько обійняла його за плече, утішаючи чоловіка. – Можливо, вона до кінця ще не впевнена в тобі… чи в своїх почуттях. Може, боїться передчасно зробити такий важливий крок! Не дзвони їй і не пиши… Дай подумати та розібратися в собі… Хай збагне, чого вона хоче насправді!

- Було б куди дзвонити! У неї ж телефон вимкнутий! – Анатолій у відчаї продемонстрував підтвердження своїх слів і набрав контакт «Кохана». – Чуєш? «Абонент не може прийняти…»

- Ну, от бачиш?! Це означає, що вона не знає й сама, як пояснити свій вчинок! – на знак своєї правоти Ліка взяла з рук Анатолія смартфон і відклала подалі на стіл. – Може, по келиху віскі? Складу тобі компанію…

- Давай… - ледь чутно і без жодного ентузіазму погодився чоловік.

Коли порожня пляшка опустилася на долівку, Ліка обережно переступила через кордон безпечної дружньої відстані і коло самих чоловічих губ прошепотіла:

- У мене тут ідейка виникла щойно… А давай післязавтра одружимося… на зло Лєрці! Сукня є, обручки теж… Лімузин, ресторан, навіть церква зі святим отцем замовлена! Хай потім собі лікті кусає! Ну, що думаєш?..

- Гарний жарт, Ліко… - сп’янілий Анатолій зневажливо фиркнув прямісінько у обличчя дівчини, а тоді відкинувся на спинку стільця. - Ти ж не серйозно це сказала?!

- Чому ні? Такі чоловіки, як ти… на дорозі не валяються… Я ж не дура, як Лєрка, такий шанс втрачати! – усміхнена красуня знову нахилилася до чоловіка.

Від неї війнуло різким запахом спиртного, коли жінка спробувала поцілувати давно бажані чоловічі вуста. Але ця близькість точно не входила у плани Анатолія. Він враз відсахнувся від неї, як від чуми.

- Здається, ти хильнула зайвого… - злісно поглянув на давню знайому чоловік.

Його реакція була здоровою і логічною, адже ще десять років тому саме Ліка відмовилася виходити за нього заміж, оскільки отримала «круту» пропозицію та миттєво підписала контракт. Без зайвих сумнівів та вагань вона розірвала з Анатолієм усі стосунки, мотивуючи це «професійною необхідністю». Хоча вже через кілька місяців стала дружиною втричі старшого від неї багатія, а невдовзі, як наслідок, молодою заможною вдовою.

- Засиділися ми… - чоловік, хитаючись, підвівся і подивився на ображену подругу. – Піду відсипатися, щоб при першій можливості їхати на пошуки втікачки... Якщо вона мене не кохає чи не вважає підходящою партією, то хай скаже це все мені в обличчя… як ти тоді… сказала!

- Хм… А говорив, що давно пробачив! – блиснула очима красуня, макіяж якої не витримав випитої пляшки віскі і розмазався незграбними рухами п’яної жінки.