Квартальні звіти

Квартальні звіти

Депозити і позики - речі підступні!

На кохання транзакція недоступна...

Після раптового розірвання стосунків розлючений Олександр приїхав додому, де його злість мало-помалу стихла. Тепер хлопець міг тверезо поглянути на ситуацію, прокрутивши декілька разів у голові останній епізод із Зоряною. Він намагався відтворити їхній діалог, і це йому майже стовідсотково вдалося. Результат не втішав, адже зараз Сашко зрозумів, що поводився жахливо із дівчиною. Йому хотілося якось виправити усе, але варіантів у голові було мало.

- Боже! Ну, скажи, чому я такий йолоп? І як тепер оце усе розгрібати? – він знову вийшов з квартири і пішов до приватної автостоянки, увесь час говорячи сам до себе.

Сів у авто і без зайвих роздумів попрямував назад до головного офісу.

- Недоумок! Ідіот! Що я їй скажу? – всю дорогу він злився не на Зоряну, а на себе, «безголового дурня», хоча трохи перепало на горіхи і Ельвірі, як головному підбурювачу і джерелу недостовірної інформації.

- І де ти взялася на мою голову зі своїми смс-ками? Елю, Елю… Що ми коїмо?

За десять хвилин чоловік вже перебував під вікнами своїх бізнес володінь, оскільки жив неподалік від роботи, але виходити з авто не поспішав. Він вглядався в зосереджений жіночий силует, що самотньо ледь помітно рухався серед  порожнього освітленого приміщення.

- Зоряна… Від чого ти тікаєш? Чого уникаєш, ховаючись за невиконані звіти та стоси документації? – Олександр знав чудово, що Зоря не мала проблем із вчасно виконаною роботою, тим паче, що час до кінця кварталу ще був. – Ні, тут щось інше… І додому не хочеш іти… Дивно…

Сумніви накривали з головою: впасти до ніг і молити про пощаду чи зачекати кілька днів, даючи можливість дівчині трохи охолонути?

- Господи, як це все складно! – він зімкнув руки у замок на своїй потилиці і нагнув голову до керма. – Може, взагалі її зараз не чіпати?.. Точно! – він знову відкинувся на спинку шкіряного крісла і почав думати далі: - Спочатку потрібно розібратися в собі, а вже потім пропонувати комусь руку й серце! Так!

Остання ідея особливо прийшлася Олександру до душі, тому він повернув ключ у замку запалювання і натиснув педаль газу. Авто зірвалося з місця і рушило у невизначеному власником напрямку. Сашко не думав  про дорогу, йому не було важливо, куди він прямує. Зараз чоловік був зайнятий тим, що активно надиктовував програмі автоматичного набору повідомлення текст, який був адресований Ельвірі.

- А, що? – знову звернувся сам до себе чоловік, після того, як натиснув відправлення меседжа. - Хай допоможе мені поставити велику жирну крапку у цій ситуації!

Нарешті він заспокоївся і, обдумавши свій маршрут, поїхав далі…

Зоряна вже кілька годин невпинно відганяла важкі, мов серпневі грозові хмари, думки геть. Вона хотіла цілком і повністю віддатися підготовці звіту. Робота була для дівчини перш за все улюбленою справою, можливо, навіть одним з її хобі поряд із активним та злегка екстремальним відпочинком.

Їй самій видавалося дивним те, що вона обожнювала свою спокійну, розмірену і навіть нудну робота у той час, як вільний час хотіла проводити якомога веселіше, отримуючи гострі відчуття та адреналін. А, може, так вона і знайшла гармонію, урівноважуючи своє життя такими різними сферами діяльності. Зараз їй хотілося тихої атмосфери безлюдного офісу із періодичним клацанням комп’ютерних клавіш та ледь чутним бринінням кондиціонерів. Цілковито поринувши з головою в процес, простіше відгородити себе від навколишнього світу з усіма його недоречними сюрпризами та непорозумінням.

- Цей звіт готовий! Що далі? – бубніла під ніс Зоряна, і не збираючись закінчувати роботу на сьогодні.

Вона більше не хотіла нічого вирішувати, не бажала боротися чи щось доводити, нав’язуватися, боятися, обирати чи втрачати… Дівчина просто зав’язала з усіма стосунками, відгородилася від почуттів, а її кохання знову опинилося на депозиті.

Чи буде вигідною для неї ця банківська операція, чи отримає вона свої відсотки або ж врешті-решт прогорить, – покаже час…