Жіночі істерики

Жіночі істерики

Вулканом спала довго ти, Валеріє…

Тепер стікає лавою істерія!

Валерія вже п’ятий день відпочивала з Анатолієм на березі чорного моря. У п’ятизірковому готелі, що розташовувався на першій лінії, було все для їхнього користування: здоровезний номер в категорії «Люкс», затишний ресторан на першому поверсі, кілька барів надворі і в середині, нічний клуб, танцюючі фонтани, блакитні басейни, великий фітнес-центр із приватними тренерами та масажистами. Але… Набундючена дівчина і тут знайшла причину для суму. Вона самотньо сиділа на терасі і, доїдаючи десяте морозиво, то спересердя під носа щось собі бубоніла, то тяжко зітхала від безвиході.

Прозвучав спокійний рингтон, і дівча миттю підхопилося, щоб відповісти на дзвінок.

- Привіт! Привіт! Привіт! – не могла стримати радощів Валерія, почувши знайомий голос подруги. - Зорянко, як добре, що ти зателефонувала! Як я скучила за тобою!

- Я теж дуже! А що з голосом, подружко? Ти ж на відпочинку, чому скиглиш? Чи я помиляюся, і в тебе все добре? – дівчина відразу відчула нотки суму і навіть розпачу між веселим мелодійним привітанням.

- Та я скоро на стелю полізу з таким відпочинком! – роздратовано крикнула Валерія, пускаючи очі під лоба.

- Отакої! Хіба у вас там не п’ять зірок із «all inclusive»? – щиро здивувалася Зоря.

- Ага! Усі сто п’ять! Із безкоштовним додатком у вигляді жінки з обкладинки! – подруга зробила глибокий вдих і продовжила: - Виявляється, власниця оцього всього супер-пупер-чудо-комплексу… хто? Правильно! Добра давня знайома мого Толіка! Вона ж за сумісництвом ще і Міс-Одеса-2013!

- Ну хай хоч Міс Всесвіту, тобі що від того? – Зоряна розсміялася із слів ревнивої подруги, яку у такому стані ще не бачила.

- Мені? Та взагалі нічьо! – фиркнула Валерія. – Тільки те, що Толя з нею більше часу проводить, аніж зі мною! А так все норм! Я вже подумую, може, все кинути і додому повернутися?

Зоря зрозуміла, що Лєра перебувала у дуже серйозному становищі і могла наробити дурниць, тому припинила сміятися і спробувала розвідати ситуацію краще:

- Так, а Толік як себе поводить? Він тобі хоч пропозицію зробив?..

- Боже, про що ти говориш?! Він скоріше тій Міс-Бездоганність запропонує руку й серце… - ледь не ридаючи, промовила Валері. - Усі чоловіки козли, бабії і… і… Усе! Отримаю диплом і піду в монастир! Краще вже постригтися в монашки, ніж отаке терпіти!

- Оце так! Лєрунько, ну ти чого? Це все хвилювання і ревнощі! – заспокоювала подругу Зоряна. - Толя без тебе жити не може! Ніколи не повірю, що він тебе на когось проміняє, навіть якщо то супер-модель з обкладинки буде!..

- Ну-ну… Любить він мене, ага! Знаєш, що? Просто зараз замовлю квиток на потяг, і завтра приїду додому! Не буду їм заважати! Хай і надалі насолоджується приємним товариством у цьому «оазисі кохання»! – останньою фразою Лєра перекривила Анатолія, який разів двадцять назвав так готель своєї «гарної знайомої».

- Гей, ти мені припини таке говорити! Лєро, не гарячкуй! – намагалася втихомирити подругу Зоряна. – А якщо ти помиляєшся, що тоді робитимеш? Лікті кусатимеш?

- Ти б їх бачила! З ранку й до ночі: «Шу-шу-шу, шу-шу-шу…» Усе! У мене теж є гордість! Зорянко, мила моя, до зустрічі! Я йду збирати речі!

 - Ну, як знаєш… Бувай, Лєрок!

Зоря натиснула кнопку завершення виклика  і поклала телефон перед собою на стіл. Слова, якими вона заспокоювала Валерію, здалися їй правильними і вчасними, але подруга до них не дослухалася. Дівчині на мить згадалася подібна ситуація, коли сама Зоряна ось так без зайвих роздумів і пояснень втекла від Назара, дізнавшись про його рішення та переїзд до столиці. А, може, якби їй тоді хтось близький порадив не гарячкувати і спокійно все обдумати, то все склалося б інакше? Можливо, розмова з Назаром, яка була потрібна, аби розставити всі крапки над «і», допомогла б двом коханцям, які заплуталися у своїх почуттях?

Дівчина замахала головою, проганяючи спогади і невчасні запитання, взяла знову до рук смартфон і набрала текст повідомлення:

• Лєрчик! Не спалюй мости і поговори з Тольою! Не будь дурепою! Я тебе люблю )