Шабаш

Шабаш

 На чорній тривалій смузі

Підтримають справжні друзі!

- Та ти що?! Так і сказав, що готовий почекати ще?! – відпиваючи крижане мохіто, не йняла віри почутому Марічка.

- Саме так, - з якоюсь несподіваною гірчинкою в голосі підтвердила Зоряна.

Після того, як Олександр залишив саму в неоднозначному становищі, дівчина не могла розібратися з думками самостійно, які закишіли дрібною мошкарою у її голові. Зоряна вирішила влаштувати уже звичний шабаш у себе на терасі, аби порадитися з подругами або ж просто поговорити і розвіяти сумніви.

Місце з видом на мальовничі пейзажі підходило ідеально як для вечірніх романтичних побачень та медитативних чаювань наодинці, так і для веселої дівочої гоп-компанії.

- Та він просто з’їхав з теми! – гидливо пирснула Руся, яка точно розбиралася у чоловічій психології.

- Однозначно! – Марічка, хоч і не була професійним психологом, але також знала дещо про чоловіків – роки в шлюбі із брехуном-колишнім минули недаремно.

- Ну, хто-зна… Я думаю, що застала його зненацька своїми відвертими запитаннями, відповідь на які він, напевне, ще і сам не знає, - шукала виправдання своєму хлопцеві Зоряна. – Або ж… Він просто не хоче говорити мені правду! А вона мені, серцем відчуваю, не сподобається…

- Не засмучуйся, Зорю моя хороша! Усе складається якнайкраще для тебе ж! Він поки що не відкрив усі карти, бо по тобі видно, що ти й сама не на сто відсотків готова до серйозних стосунків з ним… А так, якщо він тобі освідчиться, тоді вже ти будеш тікати від нього, уникаючи відповіді! – ситуацію чітко оцінила досвідчена пані психолог, і Зоряна подумки прийняла її версію, дивуючись, як тонко Руслана підмітила її стан.

Вечір видався дуже тихим і теплим. Подруги сиділи напів колом, закинувши ноги на маленькі пуфики. Так робили щоразу, коли збиралися на терасі. Домашня атмосфера спонукала до релаксу, якого кожна безумовно потребувала.

- Ага, точно, Русланко! Не забудь їй нагадати, що вона і про Назарія все ще думає! А то, диви яка, щось від Сашка хоче, а сама у серці іншого тримає! – Марічка підморгувала господарці будинку, весело сміючись із неї.

- Не правда! – впевнено запротестувала Зоряна. – Нічого подібного!..

- Ой, дівко, нам можеш говорити, що завгодно! Головне собі не бреши! - похитала головою Руслана, яка уже встигла сп’яніти від свого коктейлю, оскільки за день встигла тільки випити кави і перекусити шматочком чізкейку. - Це називається «самонавіювання»… Ну, або ще… «самообман»!

- А я за Сашка! Він такий класний! – Марічка підняла руку вгору, очікуючи підмоги від однодумців.

Підтримки не було. Карина мовчала, обдумуючи щось своє, а Руслана наповнювала свій спорожнілий бокал.

- Та хто ж проти? Вони обоє… ідеальні! Річ в іншому… - Зоряна набрала повні груди повітря, аби дати собі час на підбір правильних слів, а тоді продовжила: - Я в них обох на другому плані після… Ельвіри…

- Я вам, дівчулі, так скажу… - Карина ніби прокинулася від довгого сну, адже за увесь вечір ще і слова не вимовила, - немає сенсу взагалі про них, ну… цих… осіб чоловічої статі, думати! А, особливо, щось вирішувати чи вигадувати. Чоловіки… (якщо вони дійсно мають яйця!) захочуть бути поруч, то будуть. А ні, то і час на них витрачати нічого!

Після такої промови усі троє подруг враз переключилися на Карину. Дівчина також налягала на коктейлі дужче звичного, тому готова була на будь-яку найвідвертішу розмову.

- Кариночко… - співчутливо поглянула Зоряна. – Розказуй, сонечко, що в тебе?..

- А, що може бути з тим козлом, Зорю?! Нічого! – колишня гувернантка дивилася у довгий фужер, рахуючи шматки льоду: - П’ять! Дівчата, уявляєте? П’ять років коту під хвіст! Я зі своїми наполеонівськими планами закохати в себе цю черству і закам’янілу (як рештки мамонтів, чесне слово!) печерну людину, яка нічого не знає про людські почуття і біль, -  потерпіла повне фіаско!

- Так він не змінив свою думку навіть після того, як ти віддала йому усі гроші? – здивувалася Зоряна, яка давно не спілкувалася з Кариною, перебуваючи у постійних клопотах по облаштуванню свого дому та життя.

- О, не те слово! Він сприйняв цей жест, як дешевий трюк! А, що хіба? Я ж циркачка якась чи фокусниця! Чи пройдисвітка, що шукає вигідну партію! Так, дівчатка! Будемо знайомі – це я! – Карина підірвалася з місця, ніби хтось смикнув її за невидимі ниточки, і почала ходити вперед-назад, оминаючи стільці та пуфики. – От, що виходить! А тепер до всього цього він ще й заборонив мені наближатися до Петрика на сто метрів! Ви таке собі можете уявити?!

- Не звертай уваги! – байдуже махнула Руслана, яка з самого початку не вірила, що із затії з особистою проституткою щось може вийти серйозне. - Усе обов’язково утрясеться. Дай йому час! Може, тебе він і не покохає, але з сином бачитися дозволить. От побачиш! Це у нього, скоріше за все, образа за те, що ти його кинула… Слухай, сядь вже, бо і так голова обертом йде, а тут ще й ти маячиш…