Без тебе…

Без тебе…

Дорогою до ресторану, який був зазначений у запрошенні, Сашко помітно хвилювався. Зоряна давно вивчила усі звички свого хлопця, тому відчула переживання одразу: водій постійно відволікався від керування і засипав дівчину красивими компліментами, ніби більше переконуючи себе у тому, що його кохана – найчарівніша, а не тому, що вона і справді такою була.

- Тебе щось турбує? – запитала вона Сашка, коли вони нарешті приїхали на місце, де відбувалося святкування.

- Про що ти? – перепитав здивований кавалер, коли саме припарковував свою новеньку «Тойоту» на стоянці біля розкішного закладу.

Він і сам відчував якийсь дискомфорт, але не розумів, що його бентежить. Можливо, хвилювався про те, як відбудеться зустріч Зоряни з Ельвірою. А, може, він більше переймався за те, що і сам невдовзі постане перед колишньою, з якою не бачився з моменту розриву. Хоча міг існувати і третій варіант, про який поки що Сашко не здогадувався…

- Ти занадто балакучий сьогодні! – Зоря усміхнулася червоними стиглими губами, а білі намистинки зблиснули під світлом вечірніх ліхтарів. – Це для тебе не характерно, Сашо! Ну, то що не так?

- Я… Та все так! Ти дуже чарівна… Знаєш, ми сьогодні вперше будемо, ну розумієш?.. Як пара, я маю на увазі… - він знову розхвилювався, але тепер через те, що зрозумів, який важливий вечір чекав на нього. – Я такий радий цьому!..

Чоловік взяв тендітну руку із тонесеньким браслетом на ній і притис її до губ.

- Цей вечір має стати особливим, я відчуваю! – очі Зоряни блищали, як і вся вона. – А тепер ходімо! Ми і так спізнилися вже…

- І справді! Негарно змушувати іменинницю чекати…

Біля входу до одного з найдорожчих ресторанів Києва було багато людей. Усі поспішали на свято до дуже відомої і популярної у своєму колі бізнес-вумен Ельвіри Добровінської. Пара слідувала за натовпом і зайшла до красивої зали, оформленої у золотому і чорному кольорах.

- Яка краса! – тільки і встигла мовити Зоряна, як їх одразу зустріла осяйна іменинниця.

Зоря привідкрила рот від здивування, адже винуватиця святкування сяяла у прямому сенсі цього слова: сукня, що переливалася золотими блискітками, кришталеві черевички, які були такими ж крихітними, як і в Попелюшки, а неймовірному дорогому кольє могло скласти конкуренцію тільки глибоке і спокусливе декольте, яке оголювало верхню частину грудей і звужувалося нижче, простягаючись аж до пупка із такою ж дорогоцінною прикрасою всередині...

- Вітаю тебе, красуне! - одразу привітав Ельвіру Олександр і навздогін короткій фразі вручив розкішний букет білих троянд на довжелезних ніжках.

- Дякую, Сашо! – цьомкнула близького їй гостя жінка. - Ой! Це ж мої улюблені! Ти не забув?! Приємно… дуже приємно...

- Ні, ніколи! Що ти? А це… Познайомтеся, будь ласка: Зоряна, моя дівчина, а це Ельвіра - моя…

- Ти хотів сказати, колишня дівчина? – посміхнулася бездоганна Еля, перебивши свого гостя.

- Ні, я хотів сказати: Ельвіра - моя хороша подруга і надзвичайна людина!

- Приємно познайомитися, - ввічливо мовила Зоряна, простягаючи невеличкий пакуночок з подарунком. – Вітаю із чудовим днем! Хай він принесе багато гарних і щасливих моментів!

- Дякую! Мені теж приємно! Я дуже рада бачити вас сьогодні! По секрету вам скажу, - тихо додала Ельвіра, наблизившись до пари, - ви у списку найважливіших людей мого життя! Дякую, друзі, що прийняли моє запрошення!

Іменинниця говорила щиро і від душі. Ну, принаймні стосовно Олександра вона не перебільшила ні на йоту. А от щодо Зоряни… Її нова знайома виглядала і пікантніше, і елегантніше, аніж сама Ельвіра, при цьому  ще й знаходилася поруч Олександра. Її Алекса… Саме тому Зоряна з першого погляду зовсім не сподобалася бізнес-леді.

- Проходьте, будь ласка! Вас проведуть до столика, - жінка махнула офіціанту рукою, і він тієї ж миті опинився біля друзів. - Я маю зустріти ще одну пару, а тоді підійду до вас, добре? Наші столики майже поруч…

- Звичайно! – відповів Олександр і обійняв Зоряну за талію.

У залі все було оформлено на найвищому рівні, але в присутніх це не викликало здивування. Вони знали, що Ельвіра бездоганна в усьому: у виборі музикантів, що виконували сучасні популярні пісні в оригінальному стилі, у пошуку місця для своєї вечірки, у легкій, невимушеній атмосфері, яку теж змогла створити іменинниця. Страви відповідали загальній тематиці та рівню заходу. Навряд чи Зоряні коли-небудь раніше випадала нагода бувати на подібному святі.

Вони проходили повз вишукані столики, прямуючи все ближче до невеличкої сцени із музикантами. Дівчина постійно усміхалася, радіючи, що споглядає усю ту красу, але якоїсь миті її усмішка застигла у незрозумілій гримасі..

«Назарій?!!» - ледь не викрикнула вголос дівчина, коли побачила за столиком навпроти того, кого точно не очікувала зустріти на вечірці у Ельвіри.

Зоряна мимоволі присіла на стільчик, просто повторивши за своїм супутником, але усі думки зараз були спрямовані на її колишнє… ну, майже колишнє… кохання... Чому він сидів за першим найгарнішим столиком, дівчині не потрібно було пояснювати. Швидкий ланцюг логічних зв’язків сформував відповідь: Назарій і Ельвіра -  закохана пара. Або ж… їхні стосунки ще серйозніші…