“Шах”, але не “мат”…

“Шах”, але не “мат”…

У красивому затишному садку від неочікувано сильного пориву вітру залопотіло листя, і перші краплинки дрібного холодного дощу впали дівчині просто на носа. Від свіжого дотику вона нарешті усміхнулася і підвела погляд до неба. Воно ледь трималося, аби не розплакатися. Мабуть, хвилювалося за Карину.

Петрик вже годину, як поїхав на заняття в спорткомплекс, а його татусь, хоч і назначив на сьогодні зустріч, та сам не з’явився. “Марно раділа, дурепо, вчорашній перемозі!” - подумала вона і ще більше спохмурніла.

- Карино Дмитрівно, ви тут? Добре... Чекаю на вас за п’ять хвилин у себе... в кімнаті, - пролунало з відчиненого вікна на другому поверсі.

Дівчина повільно підвелася, щоб не видати свою безмежну радість появі боса, і без жодної метушні піднялася східцями до його спальні. Злива вже била струменями води у вікна, ніби прагла завадити побаченню, але приємний шум і тріскотіння грому лише ще більше збуджували молоде тіло.

Коли вона прочинила двері, то помітила, що вікна вже були щільно завішені і лунала приємна музика. “О, це щось новеньке!” - подумала дівчина  і, не чекаючи запрошення, пішла приймати душ. Карина того разу милася навмисне якнайдовше, аби змусити боса трохи зачекати.

- Карино Дмитрівно, ви що із шахти вийшли, а не із садочка прийшли? Скільки ще можна там сидіти? - почулося невдоволене бурчання за дверима.

Але Карина не поспішала. Вона з’явилася через кілька хвилин, як і минулого разу, цілковито оголена. Тільки тепер пройшлася кімнатою впевнено, зупинилася біля дерев’яного антикварного комоду і одразу ж повернулася обличчям до стіни. Прикрила очі і завмерла в такому самому положенні, очікуючи повторення першого разу...

Вона помилилася. Борис підійшов позаду, але не відразу увійшов в неї, як передбачала партнерка. Він почав ніжно ласкати та пестити її давно дозріле і таке спрагле тіло. Мурахи хаотично бігали по шкірі, як ті краплини дощу, що ритмічно вибивали романтичну мелодію по вікнах.

Карині здавалося, що це тривало вічність. Їй було так хороше, ніби вона опинилася у своїх мріях. Та ні, набагато краще! Про таке вона навіть і мріяти не сміла. Його пальці такі сміливі та вправні, тіло таке гаряче і  жадане... Дівчина забула, де вона знаходиться, з ким і чому... Вона так розслабилася, що бездумно зробила фатальну помилку... Після чергового пристрасного поцілунка Бориса вона сіпнулася, аби розвернутися і поцілувати свого коханця у відповідь...

- Що ти?.. Я ж говорив, жодних поцілунків в губи! - розлютився чоловік і різко поставив дівчину на місце.

Прелюдія скінчилася. Розпочався простий механічний секс. Карина хапнула повітря і завмерла. Цього разу їй вже не було так боляче фізично, але морально... Вона намагалася впоратися зі своїми почуттями образи, міцно стискала зуби і губи, аби не зронити жоден звук. Карині так неприємно було відчувати до себе неповагу і злість Бориса, але вона розуміла, що треба було розслабитися. Дівчина ще раз заплющила очі і почала згадувати ще не охололі  поцілунки на її тілі...