Політ над Дніпром

Політ над Дніпром

Господи, як вона любила цього владного і пристрасного велета! Такого всемогутнього, непокірного, волелюбного!.. Часом тихого та спокійноого, іноді розхристаного і розлюченого!.. Дніпро! Як влучно назвав його Кобзар “ревучим”! Це порівняння Валерії найбільше приходилося до душі з усіх образів, які тисячі разі приміряли письменники будь-яких часів та епох. Саме грізний Дніпро хвилював дівчину найбільше.

  Валерії він завжди нагадував справжнього чоловіка, який то світився своїм теплом і покірністю, то обпікав своїм крижаним подихом в знак протесту, то, відверто бунтуючи, з легкістю приймав грізну позу. Але всі без виключення риси їй були до душі...

От і сьогодні вона гуляла по набережній, милуючись знайомими та  милими серцю краєвидами, коли її увагу привернули радісні зойки. Валерія поглянула в бік пішохідного Труханового мосту і побачила парочку любителів екстриму, що летіли через Дніпро по канатній дорозі. Вони були не в силах стримати емоції, які викликав викид адреналіну, і голосно кричали окремі шматки фраз, інколи навіть не дуже пристойних...

- Клас! Це те, що мені зараз потрібно! - вихопилося мимоволі у дівчини, і вона поспішила до Арки дружби народів, яка так і заманювала її своєю величчю, виглядаючи з-поміж густих крон дерев.

А що? Екстрим - це один із найкращих способів вихлюпнути увесь негатив, який трохи-потроху накопичувався в душі Валерії після останніх неприємних подій з колишнім хлопцем. І ті внутрішні болі не можна було вичавити з організму без особливого препарату.

За кілька хвиль Валерію готували до польоту на найбільшому у світі майже шестисотметровому тролері: одягали спорядження і наголошували на обов’язкових правилах техніки безпеки. Вона уважно все слухала і запам’ятовувала, тому і не помітила, як до гурту екстремалів, охочих відчути всю міць своїх нервів, підійшов незнайомець. Хоча він вже був не таким і постороннім, адже кілька днів назад намагався врятувати Валерію від її так званого “самогубства”.

“О, Господи! Це що знову вона?” - ледь не вимовив вголос чоловік, але швидко опанував свій подив і одразу відійшов на безпечну відстань, щоб залишитися непомітним.

Оскільки йому й досі було ніяково перед нею за свої відверті висловлювання, він вирішив не показуватися їй на очі. Йти звідти також не поспішав. Йому було цікаво поспостерігати за тією дивачкою та відчайдухою, яка якимсь дивним чином припала йому до душі...