Нові подруги

Нові подруги

П’ять молодих, красивих і привітних дівчат переминалися з ноги на ногу перед дверима квартири, гіпнотизуючи поглядами одна одну:

- Марічка, - першою перервала тишу господарка квартири і простягла руку високій стильноодягненій дівчині.

- Руслана, - відповіла дівчина без комплексів, потиснувши руку, і перевела запитальний погляд до тендітної брюнетки.

- Привіт, я - Валерія, - підтримала розмову любителька адреналіну.

- А я - Карина, - посміхнулася дюймовочка з двома довгими колосками.

- Зоряна! Приємно познайомитися, - нарешті вимовила замріяна дівчина, яка в цей час згадувала свою першу зустріч з Назаром.  

Майже три роки тому двоє незнайомців так само стояли перед дверима чужої квартири, чекаючи господиню і зовсім не очікуючи на майбутні палкі стосунки та гірке розчарування...

- Ой, дівчата! Та у нас не квартира, а Ноїв ковчег якийсь! - вихопилось у власниці.

- Тільки не Ноїв, а Маріччин! І на борту не тварини по парах, а одинокі жінки з важкими долями та сумними очима! - поправила Марічку красуня Руслана, і дівчата пирснули від сміху, хоча насправді нова сусідка втрапила своїми здогадками точнісінько у ціль.

- А ти, я так розумію, психолог? - звернулася із цікавістю Карина.

- Вгадала! Карина, так? - дівчат і справді було аж забагато для просторої квартири і запам’ятати імена всіх вдавалося не відразу, тому Руслана і перепитала сусідку, а та ствердно кивнула. - Шкода тільки, дівчата, що допомагаю я всім, а з собою все ніяк порозумітися не можу!

- Може чаю? Якраз буде можливість краще дізнатися одна про одну!  - запропонувала весело Валерія.

- Чудова ідея! - підхопили усі присутні і одразу ж закопошилися на світлій кухні.

Що говорити - жінки! Здавалося, вони все життя прожили в цій квартирі, а кухню знають, як свої п’ять пальців! Марічка стояла збоку, дивуючись, як швидко її нові знайомі лаштують чай. Валерія набрала воду у чайник, Карина запалила газ, знайшовши запальничку поряд з плитою у маленькій шухляді. Зоряна дістала чашки з відкритої полички, а Руслана виклала печиво та цукерки на тарілки, а тоді швидко вибігла із кухні, а наступної миті повернулася назад.

- Дівчулі... У мене до чаю... є дещо особливе... - сказала інтригуюче красуня, дістаючи пляшку червоного Шардоне.

- Я дивлюся, ти психолог вищої категорії, Русланко? - оцінила Марічка, і світла кухня наповнилася дзвінким дівочим сміхом.

 Дякуємо за вподобайки:)* Підписуйтеся на авторів, щоб не пропустити оновлення!