Частина 25. Ельвіра
Ти не вірив у дива, не був вразливим.
Ніч для тебе була дня наслідком.
Лиш коли зустрів, назвав мене щасливим
Випадком...
Несподівані люди, які зовсім випадково (на перший погляд!) з’являються у нашому житті, можуть стати дуже важливими і потрібними. Інколи декількахвилинна розмова біля станції метро чи вагона поїзда може розтягнутися на все життя, як безкінечні вени залізничних колій. І ніхто не знає, яка станція для нас стане останньою...
- У тебе новий залицяльник? - запитав Назар після довгої переписки подруги із нав’язливим прихильником.
- Та ні... - махнула рукою в знак протесту Зоряна. - Однокласник. Уявляєш, одинадцять років за однією партою просиділи! З перших днів і аж до випускного. Коли батьків відвідувала, випадково зустрілися на вокзалі. Розповідає про всіх наших: хто ким став, чого досяг за десять років... Одні одружилися, інші розлучилися... А в декого вже двоє-троє діточок. Якось так…
Друзі сиділи за столом затишної кухні і пили трав’яний чай. Найкраще завершення чудового вікенду - нарешті вдома спокійно без поспіху насолоджуватися запашним напоєм, готуючись до сну.
- Зрозуміло... Слухай, у мене завтра підробіток намічається... Прийшло щойно замовлення від нового клієнта. Тож, певно, буду пізно, - якось розчаровано сказав хлопець. - А ти чим плануєш завтра зайнятися?
- Скоріше за все спатиму аж до вечора. Стовідсоткове виснаження! - Зоряна кумедно позіхнула, а тоді додала: - Критично низький заряд! Буду відновлюватися...
- А я навпаки почуваю себе ідеально! Повен сил і натхнення! Хоч зараз на роботу! - задоволено потягнувся Назар.
Сусіди допили чай, кинули посуд до мийки і розійшлися до своїх кімнат, як робили до цього зазвичай...
- Назаре… Перепрошую, як вас по батькові? - звернулася до хлопця чарівна замовниця, власниця парфюмерної крамниці “Ельвіра”.
- Може, перейдемо на “ти”? Звісно, якщо ви не проти? - запропонував, усміхаючись, харизматичний айтішник.
- Ні, я не проти! Із цим офіциозом відчуваю себе вдвічі старшою. А ми, якщо я не помиляюся, ровесники? - міс-бездоганність часто-часто закліпала пухнастими віями, немов весняний метелик молодими крильцями.
- Які ровесники? Тобі двадцять хоч є? От я скоро третій десяток розміняю! - здивовано відповів хлопець.
- Дякую за комплімент! - розпливлася в усмішці Еля. - Але я не боюся, як більшість жіночої частини людства, говорити про свій вік. Мені було двадцять років так десять тому...
- А я все собі голову ламаю, як вона така молодюсінька і вже свій магазин елітної парфумерії відкриває? - продовжував відверто фліртувати Назарій.
- Щоб ти розумів, то цей бутик - лише краплина в морі моєї великої мережі. А в Києві знаходиться ціла сітка таких, як ти висловлюєшся, магазинів. І ще практично в кожному обласному центрі є філія. Думаю, що до кінця наступного року я зможу охопити всю країну. І зауваж - цього всього досягла за дев’ять років сама. Батьки лише дали гарну освіту, за що я їм безмежно вдячна, і кошти на перший бутик, а далі, як по маслу! Сама керую. Сама - генератор творчих ідей. І сама все контролюю! Тому і замовила тобі таке серйозне технічне оснащення з усіма оцими відеокамерами та нанотехнологіями, щоб завжди бути в курсі всього, що відбувається в моєму королівстві... - дівчина на мить зупинилася і обвела поглядом приміщення із чудовим дизайном.
Справді, бутіки “Ельвіра” вважалися найкращими і найстильнішими, тому у цих закладах обслуговувалися лише VIP-клієнти.
- Бути в курсі означає тримати руку на пульсі життя компанії! Мої підлеглі знають, що я кожного дня, без винятку, перевіряю їхню роботу: ставлення до клієнтів, відповідь на телефонні дзвінки, добросовісне виконання своїх обов’язків. Зарплатню вони отримують гарну і, що найважливіше, регулярно! Усі офіційно оформлені - повний соціальний пакет! Тож і викладатися вони повинні відповідно! Дехто мене вважає безсердечною. Але я скажу так. Якщо не маєш залізного характеру і сталевих нервів, то ніколи не досягнеш гарного результату! - власниця нарешті закінчила свою промову і задоволено відхилилася на спинку шкіряного крісла.
- Цілковито згоден! Керівник повинен бути на своєму місці, бо у іншому випадку розпочнеться хаос, - хлопець витер з чола піт, адже робота в офісі влітку завжди була схожою на муки, тим паче, коли кондиціонери не працювали або ж виходили з ладу..
- Слухай, Назаре, пропоную зробити перерву на каву з тістечками. Ти вже годин шість безупинно працюєш... - співчуття Ельвірі не пасувало, а от кокетство - її коник!
- Справді? А я й не помітив! Коли включаюся в робочий процес, для мене час зупиняється... - хлопець поглянув на ручний годинник, потім на робочий стіл ноутбука і зрозумів, що потрібна програмка запуститься тільки через годину, тому час на каву таки є.