Розділ 5

12:00  та невже? Нарешті я виспалась.  Я ж вчора..... охххххх. Я ж казала Тані... От чорт. Я швидко одягнула светр, який побачила першим і якісь джинси. Трішки підфарбувала брови і спустилась вниз. На кухні вже сидів Льошка. Я приєдналась і ми снідали разом

–Добрий ранок, соня!–привітався він зі мною

–І тобі привіт–відповіла я–є якісь плани на сьогодні?

–Та начебто ні

–Можна я Таню запрошу в гості? Нам алгебру на завтра зробити треба

–Та ок. Можна з вами?

–Давно ти почав цікавитись уроками?

–З вчорашнього вечора

Я почервоніла і погодилась. Таня звичайно захотіла прийти. Але скоріше за все, алгебру там буду робити тільки я.

14:00 

–Хеллоу. А тут круто!–прийшла Танька

–Привіт, сонце–привіталась я

–А де Алекс?

–Він вже в себе. Ми в нього алгебру будемо робити

–Окей. Круто. Дякую, що допомогла, Ді. Можеш потім на кухню, чи ще кудись піти? 

–Все. Зрозуміла. Кудись піду

–Ну то пішли

Ми сиділи в Льошки і вчили алгебру. Він трохи тупіший ніж я думала. Але зі мною, здається, він помітно розумнішає. Знову здається... Таня кинула на мене неоднозначний погляд і я сказала, що піду вип‘ю води. Коли я повернулась в кімнату, то застала їх зненацька. Вони цілувались. Я вибачилась і швидко вийшла. Я взяла ключі від машини, які мені колись залишив Алекс. І начхати, що водити я не вміла. Я поїхала до якоїсь багатоповерхівки. На диво, доїхала без пригод і навіть вдало припаркувалась. Я піднялась на дах.   Вже потроху вечоріло. Я хотіла зустріти захід сонця. Тут такий гарний вигляд на місто. Я сіла на краю, звісивши ноги. Сльози градом полились по моїх щоках. Може стрибнути? Всього один крок, і проблем ніяких не буде. Всім буде легше. Тут мене вже ніщо не тримає. А там я зустріну своїх справжніх батьків.... Руки почали трястися. Раптово я почула тихі кроки

–Не роби цього–сказав невідомий чоловічий голос. Це був не Алекс...

Я повільно повернулась і побачила високого привабливого блондина з нашої школи. Він навчається в 11 класі. 
–Хто ти?–спитала я

–Найкращий друг Алекса– Влад

–І що ти тут робиш?

—Алекс просив прослідкувати за тобою, щоб ти не наробила дурниць. І, здається, я прийшов вчасно.

Я підвелась і підійшла до нього, вся в сльозах, і мовчки обняла його. Він був таким теплим і приємним. Влад гладив мене по голові і намагався заспокоїти. Мило. 
–Завезеш мене в село? 
–Добре

–Тільки речі заберемо в Льошки

–Льошки? Його так лише Іра називала.

–Чому називала?

–Так вона померла.

–Тобто померла?

–Ну... вона втопилася. Тіло так і не знайшли.

–А батьки де?

–В їхньої мами серце не витримало і вона померла в той же день, а батько на реабілітації в психлікарні.

–Жеееесть. А коли та Іра ну, цей, померла?

– Позавчора. Вчора були похорони–тепер я зрозуміла чому Льошки весь день не було–А ти не в курсі?

–Та ні.

–Ну то що, поїхали?

–Знаєш, я передумала. Поїдемо до нього, але в село іншим разом. Йому зараз важко напевно.

–Як хочеш)

–Тільки ти йому не кажи, що я на даху була. Йому зараз зайві нерви не потрібні.

–Та без проблем.

Доїхали ми нормально. Влад виявився цікавим і прикольним. Коли ми приїхали, то він провів мене до Льошки і, на прощання обійняв. Але певно ми обіймались більше, ніж потрібно, бо вийшов Алекс, злий як чорт і, подякувавши Владу, забрав мене.

–Вибач–сказав він–це було не те, що ти подумала. Вона поцілувала мене тоді, коли ти зайшла. Я не хотів, чесно. Тільки прошу, не залишай мене. Ти мені потрібна як повітря. Поки тебе не було, я думав, що зійду з розуму. Вибач, будь ласка.

–Та це я винна. Таня попросила організувати вам зустріч, а потім змитися. Взагалі-то, ви мали би почати зустрічатись, але я не врахувала, що закохаюсь. 

–Я люблю тебе–тепер він поцілував мене. Так ніжно, лагідно, приємно, як того разу. Його губи захопили мої, ніби в полон. Він провів дуже ніжне дослідження язичка. Яка ж це насолода... мені ніколи не було так солодко. А він був до біса наполегливим. Поцілунок щосекунди спалахував новими барвами. Невже це справжнє кохання? Господи... Невже?
Коли нам забракло повітря, ми зупинились.

–Чому ти не розповів про сестру і батьків?

–Не знаю. Все це якось так складно. Так жахливо, коли ти безсилий і нічого не можеш зробити... –в його очах блиснули сльози.

Я мовчки підійшла і обійняла його. Потім витерла йому сльозу і легенько провела пальцями по його щоці. Алексова шкіра така приємна на дотик...

Ми простояли так досить довго, і якби не обійми, то я вже б давно змерзла. Ми пішли в будинок і, повечерявши, разом зробили домашнє. Як-не-як, а завтра знову в школу...

Зранку все було як завжди. Прокинулась, одягнулась, причесалась, нафарбувалась, поснідала і поїхали... 

08:45 в клас зайшли дівчата. Катя привіталась, а Таня навіть не глянула в мою сторону. Не зрозуміла?!

На перерві Алекс знайшов Влада і вони про щось весело базікали, а я втупилась в телефон. Як раптом до мене підійшла Таня. Зла, як чорт.

–Ти взагалі нормальна? Типу подруга? Я ж тобі казала, що він мені подобається! А ти? Подруга значить. Не хочу більше мати з тобою нічого спільного!

–Спокійно, Тань–відповіла я– я не спеціально. Просто закохалась. Таке не вибирають. Я не хотіла. Ну так вишло. Хочеш–не спілкуйся зі мною. Але я в цьому не винна.

–Тань, вона правду каже–звідкись взялася Катя
–Катя, не лізь не в своє діло. А ти–вона тицьнула в мене пальцем– знай: Алекс буде моїм!–і розвернувшись на 180, вона пішла. Ось так я втратила подругу.

–Думаю в неї пройде–втішила мене Катя

–Сподіваюсь...

Далі шкільний день пройшов без сюрпризів. Лише після нього Льошка сказав, що Влад поїде з нами в гості. Ну ок. Уроки разом робити веселіше. Все було нормально, але ми конкретно засиділись, тому Влад залишився ночувати. Я вже була в піжамі у ліжку з телефоном в руках, коли раптом хтось зайшов у мою кімнату. Я швидко відклала мобілку і зробила вигляд, що сплю.