Розділ 3

Прокинулась я в якійсь великій зеленій кімнаті. За панорамними вікнами вже було темно. Я ще досі була в топі і джинсах. Що це за місце?

–Добрий ранок!–сказав Алекс, який сидів на краю великого ліжка. Я його навіть не помітила.

–Угу. Може хоч тепер поясниш що це все означає?–запитала я

–Ну одного разу я заборгував Марку і Максу одну послугу. Вони якось витягнули мою сестру, коли вона топилася. І от я передав їм тебе. Я чесно не знав що вони тебе накачають. Я взгалі нічого не знав. Досі не розумію про що я думав коли це робив. Вибач. Я не хотів щоб так вийшло. Потім я вислідив їх і так вийшов на тебе. Коли побачив як він до тебе пристає, то думав, що вб‘ю його. Але зараз ти в мене вдома, у безпеці. Батьки на Мальдівах з сестрою. У неї типу реабілітація. Ну а ти можеж тут пожити, якщо хочеш.

–Господиии–почала я скиглити–це все так складнооооооооооо

– Ну можеж залишитись в мене. Батьки десь на 2-3 місяці поїхали. Тут купа слуг.

–Я б звісно відмовилась, але зараз така ситуація, що в мене немає вибору. Я певно залишусь. І дякую, що врятував.

–Та якби не я, то і рятувати тебе не прийшлось би.

–Ну ти був винен їм. Все пройшло. Коротше, проїхали. Тільки мені шмотки треба забрати. З'їздиш зі мною до батьків?

–Не впевнений, що це безпечно, але якщо лише по речі, то ок. Пішли.

Ми спустились на перший поверх. Тут все таке дороге і шикарне. Ехххх... Ми сіли в його тачку і поїхали по одяг. Через 15 хвилин ми були вже біля мого будинку. 

–Почекай мене, я через 5 хвилин прийду–попросила я

–Ок. Якщо щось – тікай, кричи, дзвони.

–Та ок.

Я підійшла і спробувала відкрити двері. Вони виявились не замкненими. В середині був гармидер і де-не-де підлога була посипана білим порошком. Невже наркота? Я швидко вийшла назад і сказала Алексу. Ми викликали ментів. Вони попросили нічого не чіпати, бо це все докази, але мої речі дозволили забрати. В моїй кімнаті нічого не було розкидано. Все як завжди. Але так, як раніше, вже не буде. Шкода... Алекс повіз мене до себе. Де мій телефон? А. В кишені. Як завжди. 55 пропущених! Це кому так припекло? Катя і Таня. Ааа точно. Цікаво скільки мене не було. Сьогодні четвер. Ну вже можна сказати п‘ятниця. 

00:20 Алекс залишив мене в тій великій кімнаті.

–Живи тут стільки, скільки хочеш. Я тепер тобі типу зобов‘язаний, бо конкретно підставив. Моя кімната навпроти. Ванна в кожного окрема і твоя ось тут – він показав на двері, які були в зеленій кімнаті.

–Дякую тобі, Алекс. Просто дуже сильно дякую–я не змогла стримати сльози і обняла його. Тепер його светр буде мокрим. Він обняв мене у відповідь. І на хвилину мені стало так затишно, ніби він відгородив мене від всього світу, від всіх проблем. Здається ми стояли так вічність. Коли сльози закінчились я вибачилась. Не знаю, що на мене найшоо. Він сказав, що все нормально і пішов до себе. Я розклала речі по місцях і вирішила покупатись у ванній. Взяла піжамні шорти, майку і зайшла в ту ванну. Та вона більша, ніж моя минула кімната. Тут все з мармуру. Є душ, ванна-джакузі, всякі гелі-маски-скраби-піна. Хочу гарячу ванну з піною. Давно я себе не балувала. Тепла вода так розслабляє. Я взяла в руки телефон і позвонила дівчаткам. Спочатку Тані, а потім і Каті. Я розказала їм все. Хто ж, як не вони, тепер у мене залишились? Ми розмовляли десь годину. Вони просто офігіли, коли я сказала, що живу в Алекса. Шкода, що я зараз не бачу їхні лиця.... Потім, попрощавшись, я замоталась у рушник і вирішила зробити маску для лиця. Тепер моє обличчя чорне. В зеркалі я виглядаю так кумедно. Через 10 хвилин я змила цю маску. Нічого не змінилось. Ну може шкіра стала приємніша на дотик. Прикольно. Я переодягнулась в піжамний костюм і пішла в зелену кімнату. Цікаво, надовго це моя кімната? Було вже 1:30, але спати не хотілось. Я мовчки лежала, втупившись у стелю. Завтра в школу.... блііііііінннн.

2:00 я вирішила піти до Алекса. Мені скучноооо. Я тихенько відкрила двері. У нього така ж кімната, як у мене, але не зелена, а синя. Все так гарно, стильно. Господи, скільки ж у них грошей.... Він мирно спав. Ну звісно ж нічні походи його вимотали. Біля його ліжка я побачила м‘яке темно-синє крісло. Я сіла в нього. Воно таке зручне. Алекс такий милий, коли спить. Стільки всього змінилось за ті дні... Цікаво, що ж буде далі? Я могла дивитись на нього вічно, але мене потроху почало кумарити, тому я швидко і тихо пішла до себе. Не вистачало, щоб я у нього заснула.

Я лягла на своє велике ліжко і миттю провалилась у сон. Господи, коли я нарешті висплюсь???