Епілог

Епілог

Два роки після весілля. 

Сонячне світло м'яко заливає палату. Знайомий запах спирту та медикаментів не дратує, бо є для мене цілком звичним. Але сьогодні я не в ролі акушерки, не в медичній формі, а в звичайному мамському халатику. Лежу в ліжку та годую своє малятко. Уважно розглядаю зморщений лобик, маленький кирпатий носик, та татові очі, кольору кави з молоком. 

Наша Світлана Андріївна, світлячок, Ланочка.

Андрій заходить у палату з великою упаковкою підгузків та великим м'яким їжачком. А ще під пахвами тримає букет з квітами. Ну дає.

— Як тебе пропустили з цим всім неподобством?— вказую на квіти та іграшку.

— По блату, — сміється. 

Я хитаю головою. 

— Ти безнадійний, — посміхаюся.

— Спить? — запитує тихенько. 

— Та де там, їсть.

Він залишає пакунки, миє руки та сідає на край ліжка, милується крихітною донечкою.

А Світланка кряхтить та причмокує. Така цікава.

— Вона така маленька, навіть Пушинка за неї більша.

— Не порівнюй з Пушинкою, вона важить 5 кілограмів, а донечка лише 3200. Швидко наздожене коте.

— Світлана Андріївна, гарно звучить, — гордо промовляє Андрій.

— Дуже гарно,— погоджуюсь.

 Нашу ідилію порушує лікар, що заходить до палати.

— Ну як ви Олійники?

— Все чудово, Сергій Іванович.

— Це добре. Ну й шуму ти наробив, Андрію, досі пологовий на вухах стоїть, — він махає рукою, — що взяти з родини медиків. Так завжди відбувається, коли бачать своїх — панікують.

Андрій ніяково мовчить, йому соромно за поведінку на пологах. Він завжди дуже уважний і зібраний лікар, але сьогодні вночі щось пішло не так.  Від нервів та хвилювання за мене, не знаходив собі місця, його двічі виганяли з пологового залу. Тому що заважав працювати, давав вказівки, все занадто контролював.

Приймала пологи в мене професійна чергова бригада, Андрій був тільки в ролі майбутнього татуся та партнера, але свою роль він, відверто, провалив, через надмірні емоції. Після того, як мені виклали Світланку на груди, під роздачу потрапили дитячі лікарі. Андрій їх просто замучив безконечними питаннями та пропозиціями. 

Колеги порадили відправити татуся на пару годин додому, щоб оговтався від шоку, та не діставав персонал. Я погодилася, бо перебуваю в надійних руках своїх колег.

Андрій бере донечку на руки, а мене перевіряє лікар, чи добре все, чи немає ускладнень. 

— Все добре, Олійники, відпочивайте.

— Дякую, вибач Іванович, я трохи перехвилювався.

— Трохи?— сміється Іванович. — Шуму ти наробив на всю столицю.

Андрій знову червоніє, а я милуюся своїм коханим та донечкою.

— Я виправлюся, — каже винувато.

Ви йому повірили? Я так. Але намарно.

Через п'ять років у нас народилася двійня. Двоє енергійних хлопчаків — поспішайок. Народилися шляхом екстреного кесарського розтину, трохи раніше терміну. Андрій не знаходив собі місця, і знову поставив всіх на вуха. Мій спокійний, усміхнений чоловік, спокійний та врівноважений лікар перетворюється у справжнє торнадо, коли я народжую. Він справжня заноза для лікарів у такі моменти. Але я все одно його кохаю. Найкращий. Мій.

Ви все ще думаєте, що ліки — це ті, що продаються в аптеці? Ні, ліки — це тихе «Кохаю» в найскладніші моменти. Це тримання за руку та поцілунок на губах. Кохання зцілює не тільки рани, а й душі.

У великій кількості може навіть вбити, але ми знаємо рецепт, ми ж медики.

Дякую, що були зі мною у цій історії.

Це моя перша книга, і я дуже вдячна кожному, хто читав, та співпереживав головним героям.

Якщо сподобалася історія про Марину та Андрія, ставте сердечка, мені буде приємно)

Нова історія про свободу, кохання та силу жінки

— Роздягайся.
В готельному номері панує напівтемрява.
У м’якому кріслі вальяжно сидить чоловік, нога на ногу. У напівпорожній склянці — віскі з льодом.
В карих очах — теж крига й холодний спокій.
— Сміливіше, раз прийшла.
Невпевненим рухом спускаю тонкі бретельки з оголених плечей, і сукня спадає ніжним шовком мені до ніг. Залишаюсь у чорній напівпрозорій білизні й високих підборах.
— Знімай усе.
Ніби знущається, мій мучитель.
Цієї ночі я повністю належу йому. Це мій вибір — майже без вибору.
Але що станеться, коли бажання перетвориться на справжні почуття?

Знайти книгу можна на моїй сторінці)))