Розділ 23

Останнім часом ми з Андрієм бачимось тільки на чергуваннях. Але нормально поспілкуватися і побути разом не виходить. Через проблеми з клінікою, він проводить весь час з батьком та його партнером. Інформація потрапила в ЗМІ, почалось розслідування, обшуки.

На момент слідства клініка призупинила проведення операцій та вилучила всю партію неякісних ліків. Що призвело до скарг пацієнтів - операції були розписані на місяці вперед. Андрій частково взяв на себе керування клінікою. Його батько болісно сприймає ситуацію що сталася, і навіть деякий час лежав в лікарні з хворим серцем.

Постачальника не змогли піймати та притягнути до відповідальності, заліг на дно.

Сьогодні нарешті ми можемо зустрітися у ввечері. Домовилися, що Андрій залишиться у мене на ніч. Я обираю фільм щоб разом подивитися. Замовляю сирну піцу та роли. Так знаю, хазяйка з мене не найкраща.

Лунає дзвінок у двері, в той час коли я розкладаю закуски по тарілках на столик біля телевізора. Йду відчиняти двері, швидко дивлюсь у дзеркало та пригладжую волосся, що вибилося з акуратного пучка.

— Привіт, — широко посміхаюсь.

— Привіт, — втомлено посміхається мій коханий чоловік.

Уважно розглядаю його обличчя — синці під очима, бо мало спить, червоні очі. Трохи схуд.

Він проходить на кухню з пакетом смаколиків із супермаркету.

— Втомився? — запитую та допомагаю розкладати продукти.

— Трохи,— не заперечує. — А ще я дуже скучив. Йди сюди.

Я підходжу ближче, потрапляю в надійні обійми, цілую його уста, наче спраглий в пустелі.

— Дуже скучила,— шепочу.

Він лагідно посміхається та поглиблює поцілунок. Через пару хвилин відсторонююсь.

— Спочатку фільм,— попереджую, — бо охолоне піца.

— Може потім фільм, а одразу перейдемо до десерту, — непрозоро натякає.

— У нас попереду вся ніч, обіцяю. Я купила гарну мереживну білизну.

— Хочу подивитися.

— Трохи пізніше, — спокусливо посміхаюсь, звільняючись з обіймів та йду у вітальню.

Фільм доволі цікавий, психологічний трилер про зраду та обман. Ми лежимо на дивані міцно притиснувшись один до одного. Телефон Андрія починає тридзвонити. Він ліниво тягнеться до слухавки, морщить лоба і збиває виклик.

— Хто там?— запитую з цікавості.

— Напевне номером помилилися, — неохоче відповідає.

Через хвилин 15 приходить смс- сповіщення.

Він швидко бере телефон до рук, як мені здається, щоб у мене не було можливості піддивитися.

Намагаюсь не звертати увагу, можливо по роботі.

Телефон знову вібрує, Андрій вимкнув звук, але вібрація залишилась.

— Може все таки візьмеш слухавку?

— Напевно так. Дивись без мене, — показує на фільм. Відповідає на дзвінок і виходить з кімнати на балкон, причинивши за собою двері.

Я сиджу трохи приголомшена, бо раніше такої поведінки не помічала. Він не соромився розмовляти при мені. Цікаво, хто йому телефонує? Кидаю погляд на балкон, фільм перестає бути цікавим, а тривога обволікає моє тіло. Андрій трохи спантеличений та дратівливий. Активно жестикулює. Видно що ця розмова йому не подобається. Він доволі довго говорить по телефону, що змушує мене нервувати.

Коли повертається, втомлено чеше потилицю та опускає очі.

— Вибач, але плани на сьогодні змінюються.

— Що сталося?

Він хвилину не відповідає, а потім починає збиратися.

— Ти куди? — не розумію, що відбувається, а він не поспішає пояснювати.

— Мені треба терміново поїхати, — робить паузу, — у друга проблеми, треба допомогти.

— Щось серйозне?

Махає головою.

— Ні не думаю, але краще перевірити.

— Поїхати з тобою?

— Не треба, — швидко і категорично відповідає. — Краще я сам.

— Ти повернешся?

— Скоріше за все ні, вже пізно, тому не чекай, лягай без мене, я вдома заночую, щоб тебе не турбувати.

Я трохи вражена від подій, що відбуваються, намагаюсь не ображатися і не показувати розпачу, бо мені хотілось провести з ним більше часу. Ми й так майже не бачимось.

— Вибач, за вечір, обов’язково надолужимо, — цілує мене в маківку, швидко вдягається та йде.

Я розгублена та засмучена. Щоб відволіктися, наливаю в келих біле вино, та додивляюся фільм.

Трохи пізніше пишу йому смс, цікавлюсь чи він ще у друга, чи все добре. На щастя Андрій швидко відповідає, запевняє що все норм.

Я довіряю Андрію, намагаюсь відсунути свою тривогу. Бо не так давно, ми посварилися через непорозуміння та хибні висновки.

Заснути мені так і не вдається. На годиннику перша ночі, тягнусь до телефону, перевірити можливо пропустила смс від нього.

На телефоні справді висить непрочитане смс, але з незнайомого номера.

Руки трохи холонуть в недоброму передчутті, але я відкриваю повідомлення.

— Ти досі вважаєш що у вас з ним все добре?

— Хто це?

— Немає значення, твій хлопець зараз зі мною.

Мені не вистачає повітря. Я нічого не друкую у відповідь. Перебуваю в стані заціпеніння.

— Що не віриш? — знову приходить смс. Дивлюсь на телефон наче на отруйну змію. — Ось дивись, — приходить текст, а потім і зображення

Я впізнаю спину Андрія і одяг, який на ньому сьогодні був. На фото він на балконі повернутий спиною і палить.

— Переконалась? Якщо маєш сумніви, запитай у нього де він? Впевнена, що він тобі скаже неправду.

Я блокую цей номер. Намагаюсь включити логіку і холодний розум. Скоріше за все Марго знову хоче підставити Андрія. Можливо це старе фото. Ніколи не бачила, щоб він палив.

Набираю номер, хоч і пізно. Андрій напевне вже повернувся додому і міцно спить. А я його даремно розбуджу через безпідставні ревнощі.

Але інтуїція сильніша за розум. Довгі гудки змушують серце битися частіше і водночас заспокоюють. Напевне міцно спить.

— Алло, — стишеним голосом відповідає Андрій.