Розділ 19

   Ми з Андрієм провели майже добу в дорозі. Я відволікала його порожньою балаканиною, щоб не заснув. Періодично робили зупинки на каву та любувалися нічним краєвидом. Є особлива романтика, подорожувати вночі. Коли міста та села міцно сплять, зорі ясно світять, а на дорогах майже нікого немає.

   Наш плейлист постійно змінювався: спочатку лунали динамічні пісні з клубними мотивами, потім українські народні, адаптовані під сучасні, зарубіжні популярні хіти, спокійні романтичні, та пісні про нещасливе кохання, як вишенька на торті. Вони гарно передавали наш стан: втомлені, виснажені, але на відміну від драматичних пісень, ми щасливі.

   Розмову з Маргаритою відсунуто на задній план, намагалася про неї не думати. Зібрала себе в крапельку, щоб не псувати відпочинок ні собі, ні Андрію. Байдуже, що говорить суперниця, вона може банально все вигадати. А я хочу вірити цьому чоловікові. Своєму чоловікові. А те, що він зараз мій, сумнівів немає. Я намагалася бути в дорозі бадьорою, веселою, багато жартувати, підтримувати Андрія. Він дуже стомлений, але як завжди не подає виду.

   До готелю ми приїжджаємо вранці. Небо чисте, блідо-рожевого кольору, усе вкрито сліпучим снігом, неначе ми потрапили в зимову казку. Дуже гарно та атмосферно, аж дух перехоплює.

  Готельний комплекс розташований у горах, серед пухнастих ялин. Наш номер — це невеликий дерев’яний будиночок з усім необхідним, максимально комфортний. У будиночку велике ліжко з білосніжними простирадлами та рушниками, панорамне вікно, щоб милуватися горами, і штучний камін для романтичної атмосфери.

   На території комплексу розташовані затишні ресторанчики, з традиційною їжею, критий басейн та спа. Біля деяких будиночків розташовані чани, можна купатися просто неба, милуючись сніжними краєвидами, та дихати гірським повітрям. Поряд ліс, де можна ходити на екскурсії, кататися на санях або лижах.

   Ми спочатку поснідали смачними сирниками з медом, а потім закуталися в білосніжну ковдру, і проспали майже до вечора, після виснажливої дороги.

   В обіймах Андрія мені так затишно й надійно. Але ми приїхали на відпочинок не тільки спати.

  Намагаюсь розбудити коханого легкими поцілунками, в щоку, в губи, в шию, неначе крильця метелика, що сідає на обличчя.

— Я ж знаю, що ти не спиш, — лагідно шепочу.

Він відкриває очі, й хитро посміхається:

— Хотів перевірити як далеко зайдуть твої поцілунки.

   Жартівливо штурхаю його в бік:

— Ей, ти привіз дівчину відпочивати, чи задовольняти тебе в ліжку?

— Одне одному не заважає, — незворушно відповідає Андрій.

— Ні-ні-ні, — махаю вказівним пальцем. — Так не піде. Спочатку дівчину треба смачно нагодувати, відвести на прогулянку, а потім, можливо, натякати на ліжко. А то не по-джентльменські виходить.

— Ну добре, принцесо, у вас високі стандарти та забаганки. Але я згоден. Вдягай купальник, підемо до чану скупаємось. Замовлю нам фрукти і вино.

   Встаємо з ліжка.

— Ти мене хочеш споїти, щоб я точно з будиночку нікуди не вийшла?

— Розкусила, — широко посміхається. — Геть трішечки, бо на ніч я маю ще плани.

— Які це? — голос стає трохи хриплим.

— Не буду розкривати всіх карт, — підходить ближче до мене, швидко цілує, потім розвертає в бік ванної, і плескає легенько по дупі. — Йди перевдягайся, не можу дочекатися, щоб подивитися на тебе в купальнику.

   Показую язика, та зникаю за дверцятами ванної кімнати.

   Ми скидаємо білі махрові халати, гаряча вода парує, і я в захваті від контрасту температур.

  Сонце повільно сідає поміж гір, перехоплює подих від краси та величі природи. Біля чану стоїть пляшка білого вина, та фрукти. Андрій занурюється першим, й подає мені руку. Я приєднуюсь, на секунду заплющую очі від задоволення. Ми сідаємо один навпроти одного, волосся швидко стає мокрим, а від зміни температур крапельки поту виступають на скронях.

   Андрій розливає вино по келихам, я не спішно роблю перший ковток.

— Дякую за відпочинок мрії.

— Завжди будь-ласка, радію, що тобі сподобалось.

— Тут так гарно, що навіть розмовляти не хочеться.

— Можемо не розмовляти, — хитро посміхається. — Є цікавіші заняття.

— Наприклад? — вдаю вигляд, що не розумію.

  Він відставляє в бік наші келихи з вином, притягує мене до себе. Хвилину ми дивимось один на одного без слів. Неначе весь світ завмер, така приголомшлива тиша.

   Потім як сліпі кошенята, заплющуємо очі та знаходимо губи один одного.

   Цілуємось повільно, смакуючи один одного, розтягуємо задоволення. Потім поглиблюємо поцілунок, сплітаємось язиками, неначе в пекельній битві. Лунає тихий стогін, навіть не знаю мій чи його. Він притискається лобом до мого, важко дихає.

— З розуму зводиш, — шепоче.

   Я ніяковію. Він розвертає мене спиною до себе та міцно обіймає.

— Не змерзла?